on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Новини регіону

23.03.2017, 11:33

Демократичний розвиток областей України – Херсонщина не пасе задніх...

31.10.2016, 09:39

Відкриття фотовиставки "Європейці в Таврії"

27 жовтня в Херсонській  обласній універсальній науковій бібліотеці ...
19.10.2016, 12:02

На Zабалці 2016 - триб'ют парасолькам!!!

У полоні зими і бюрократії

Не стільки природні, як адміністративні катаклізми завдають клопотів найстарішому степовому заповіднику світу. Здалеку єдиний у Європі нерозплужений степ, укритий туманною поволокою, більше схожий на величезну біло-сіру пустелю, де не залишилося жодної живої душі. Це, звісно, не так. Варто лишень вдивитися у далечінь (краще крізь лінзи бінокля), як уже на близькому обрії постануть «важковагові» постаті бізонів чи й табунець сайгаків продемонструє свою граціозну інохідь. А ген-ген і пташина зграйка весну-красну крилами підганяє… Чим же живе цієї зимової пори нині наш степ? Як пережив погодні катаклізми? На ці та інші запитання відповідає директор біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, кандидат біологічних наук Віктор ГАВРИЛЕНКО.

— Передовсім зауважу: Дід Мороз минулого року коней запряг дуже пізно і прибув в Україну з великою за­тримкою! Але обставив свій приїзд із великим шумом — вітром, бурями, заметілями, дощем, ожеледицею… Хоча різкі зимові перепади температур для Херсонщини — звичне явище. І до будь-яких витівок погоди наш біосферний заповідник готовий завжди і морально, і, певною мірою, матеріально — наскільки нам дозволила держава.

— Що значить — держава, Вікторе Семеновичу?
— А ось що. Торік були шалені затримки з використанням коштів навіть спе­ціального фонду. Останню проплату для нас Держказначейство здійснило аж 30 грудня. Зрозуміло, нам не вдалося створити запасів кормів для тварин, аби гарантовано пережити до середини квітня. Однак я сподіваюся, що якоїсь надзвичайної ситуації не трапиться.

— Тож зима проходить без особливих несподіванок і тривог…
— Без тривог не буває. Особливо бентежним видався день 23 січня. Спочатку йшов дощ з мокрим снігом і, як наслідок, утворилася крижана кірка завтовшки 1,5—2 сантиметри. А потім небо сипонуло крупою. Білі кульки буквально каталися по льоду, збивалися докупи. Після цього знову пішов мокрий сніг. А потім температура повітря впала до мінус 19—21 градуса. Плюс пориви вітру до 22 метрів за секунду, які додавали до цього морозу ще з десяток градусів. А у нас же — відкритий степ! Цей вітрюган настільки вгладив, від­шліфував сніг, що він дуже швидко перетворився на лід. Ним покрився увесь Великий Чапельський під площею 23 квадратних кілометри. А на цьому поді утримується близько тисячі голів копитних тварин. І всі вони опинилися у велетенській льодовій пустелі!

Виходячи з ситуації, ми змушені були приймати неординарні рішення. Зважаючи на сильний вітер, у центр Великого Чапельського поду трактористи доставили причепи з сінними тюками, створивши своєрідні захисні споруди для тварин, за якими вони могли б сховатися, аби не загинути. Першими зорієнтувалися самки бізонів, які тут же зайняли за причепами «оборону» і не стали до сіна нікого підпускати. Довелося будувати нові захисні споруди — з дерев’яних щитів. За ними почали утворюватися снігові замети. На боротьбу з цим довелося виганяти у степ екскаватор…

— Бізони пристосувалися. А як інші мешканці заповідного степу?
— Скажу насамперед про сайгаків. Раритетні тварини! Більше півтисячі голів їх перебуває саме у нашому біосферному заповіднику — єдиному у світі місці, де сайгак розводиться в умовах напівволі. І от уявіть собі таке. Ще до середини січня сайгаки годувалися травичкою, яка пробивалася з-під землі. А тут — сніг, дощ, мороз. І вся трава — під льодом! Що їсти? Тварини, збиваючись у гурти, йшли проти вітру в пошуках корму, а до сінних «бастіонів», зайнятих бізонами, підходити не наважилися. Що робити? Пробували продавлювати льодяну кірку колесами тракторів — не вийшло. І ми при­йняли зовсім неординарне рішення — пустили по крижаному панциру… культиватор. І лише у такий спосіб вдалося зруйнувати 15-сантиметрову льодову кірку, відкривши сайгакам доступ до трави. Завдяки цьому вдалося уникнути загибелі тварин, за винятком кількох самців, виснажених під час гонів. Залишається сподіватися, що решту кірки копитні тварини розіб’ють самі.

— Такої ситуації з цим льодовим панциром ніколи у «Асканії-Новій» не було?
— Я, принаймні, такого не пам’ятаю, щоб бізони ходили по льоду, як по паркету! Але поки що вовк зиму не з’їв, і все ще може трапитися. Тому захисні споруди стоятимуть доти у степу, поки по-справжньому не потепліє. Концентрованими кормами заповідник забезпечений до нового урожаю. Складніше з сіном. Однак не це тривожить.
Турбує те, що на сьогодні ліквідований механізм заробляння коштів установою природно-заповідного фонду як загальнодержавного, так і міжнародного значення. Ще позаторік у ході проведення адміністративної реформи було прийнято рішення ліквідувати обласні державні управління охорони навколишнього природного середовища, а їх повноваження перейдуть у новостворені департаменти облдержадміністрацій. Але… департаменти створили, а повноважень не передали!

— І до чого це призвело?
— А до того, що на нинішній рік ми не маємо ні ліміту, ні дозволу на використання природних ресурсів. У новому році ми поки що не заробили жодної копійки! Ми не маємо права реалізувати тих тварин, яких вирощували спеціально на продаж. Ми не зможемо вести екскурсійну діяльність. Ви можете уявити собі всесвітньо відомий біосферний заповідник, яким є «Асканія-Нова», без туристів?..

— Може, слід стукати у міністерські двері, щоб почули?
— Стукаємо, аякже! Кілька тижнів тому я особисто був у департаменті заповідної справи Міністерства екології і природних ресурсів України. Мені пообіцяли, що питання розв’яжуть, хоча розв’язувати потрібно було ще півтора року тому. Цю ж проблему я озвучив у відповідному Комітеті Верховної Ради України у присутності представників Міністерства екології і природних ресурсів, народних депутатів у грудні минулого року. І що? А нічого!

Розраховувати на державні кошти ми не можемо. З бюджету нам виділили кошти на зарплату для співробітників, нарахування і електроенергію. А чим, вибачте, годувати тварин, які живуть безпосередньо у зоопарку і які не винні у тому, що ми, люди, позбавляємо їх умов для існування? Хочу ще раз нагадати і про таке: «Асканія-Нова» — це потужний еколого-просвітницький центр. Нам щодня телефонують представники туристичних організацій… Я безпосередньо займаюся заповідною справою 36 років, і таких невизначених, сказати б критичних, ситуацій, як нинішня, не було ні в історії колишнього СРСР, ні в історії самостійної України! «Асканія-Нова» не приймала відвідувачів  лише у 1981 році. Але тоді була поважна причина — ящур. А зараз?.. Немає коштів у загальному фонді, і немає механізму для отримання їх для спеціального фонду. Це становище слід виправляти. І негайно!

— Але ж неповороткість наших чиновників у всьому світі відома…
— Не вирішиться питання за місяць, туристичні потоки переорієнтуються десь за кордон, оскільки їх не зможуть прийняти ні Джарилгацький, ні Азово-Сиваський заповідники, бо вони у такій же ситуації, як і ми. Ось що образливо: з природними катаклізмами ми можемо боротися, а перед «розрухою» у головах деяких чиновників безсилі. Та все ж колектив заповідника не втрачає надії на краще.

Василь Піддубняк
"Новий день".- №7 (5106).- 13.02.2014.- стр.1,11
http://www.newday.kherson.ua/component/content/article/4-obwestvo/1859-u-poloni-zimi-i-bjurokratii.html?directory=1
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.