Чудовий режисер свого життя
10.11.2005
Вона просто випромінює енергетику. Друзі та знайомі називають її «вогнем, вулканом, шаленим ураганом!», а дехто — навіть «атомним реактором». Життя Лідії Лимаренко, завідувача кафедри театрального мистецтва, кандидата педагогічних наук, доцента, художнього керівника навчального народного театру «Студі-Арт» ХДУ та Академічного ліцею, колеги порівнюють з шаленим виром.
Цей творчий вир зародився в Київському державному інституті культури, сформувався у Херсонському училищі культури, а зараз клекоче в Херсонському державному університеті. Лідія Іванівна виховала не одне покоління творчої молоді, стала музою для багатьох акторів, поетів та музикантів. її режисерський талант оцінений дипломами Всеукраїнського фестивалю «Оберіг», Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії та гран-прі Міжнародного фестивалю античного мистецтва - Боспорські агони».
Свій талант вона щедро дарує людям, постійно перебуваючи у золотому вирі життя. Недарма саме таку назву мав її творчий ювілейний вечір, який відбувся в обласному театрі ляльок і зібрав цілий зал гостей.
- Напередодні ювілею я потрапила в лікарню — підстрибнув тиск, — розповідає Лідія Іванівна. — Тому підготовку до творчої зустрічі повністю взяли на себе мої учениці Ольга Харчова та Олена Моргун, і хоча їм допомагали справжні профі — декан факультету культури і мистецтва нашого вузу, кандидат педагогічних наук, доцент Микола Левченко, заслужений артист України Борис Чуприна, народний артист України Василь Чорношкур, — хвилювалася я страшенно. Смішно зізнатися, але всі події того вечора я сприймала, скоріше, не як ювілярка, а як режисер. Ось що з нами робить професія!
Творча зустріч тривала більше двох годин. Уявіть, яким був цей вечір, якщо участь у ньому взяли актори Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша, працівники місцевого телебачення, кращі творчі сили ХДУ та Академічного ліцею! На святковій сцені — вдале поєднання театрального, музичного, хореографічного мистецтва. Синтез, до якого так прагне у своїй творчості ювілярка.
Свято вийшло по-сімейному теплим і водночас урочистим. Можливо тому, що участь у ньому взяли професіонали високого рівня. Ювілярку засипали квітами і компліментами. Запам'яталися слова професора Володимира Чуприни: Лідія Іванівна — не тільки прекрасний театральний режисер, вона — чудовий режисер свого життя». Чи багато хто може таким похвалитися?
Софія СЕРЕБРЯКОВА
“Новий день” 10 листопада 2005 р.
