...Важко говорити в минулому часі
Як і завжди, він сидить за робочим столом і дивиться на нас своїми добрими, глибокими очима. Але дивиться вже... з фотографії, куточок якої, здається, так зарано прикрасила чорна стрічка. Хтось із гостей влучно підмічає: за життя цей великий письменник ніколи не проводив свої творчі вечори в обласному театрі. Мабуть, через власну скромність. Але коли він пішов, друзі, брати по перу, численні шанувальники не знайшли достойнішого місця для вечора його пам'яті, ніж у головному культурному осередку Херсонщини. Де ж, як не тут, треба говорити про митців такого масштабу, такого високого злету думки і слова.
У залі приглушене світло. На сцені — великий портрет, сузір'я свічок і букети весняних квітів. Мабуть, у такій атмосфері чудово лягають думки на папір. Але зараз і тут думок, спогадів, відгуків, вражень стільки, що вистачило б на цілу книгу. Книгу під назвою «Микола Братан». У цьому імені — і ємність, і масштаб, і мудрість, і справжня народна глибина.
Хто б цього зворушливого вечора не брав слово — письменники, музиканти, культурні діячі... — кожен зізнається: як пощастило бути знайомим з Миколою Івановичем і як важко говорити про нього у минулому часі. Геніальна людина, справжній письменник, неперевершений поет-пісняр, невтомний книголюб, майстер автографа, — ці та інші слова на адресу Миколи Братана щиро линули з вуст Анатолія Кичинського, Василя Загороднюка, Валерія Кулика і багатьох відомих у літературному житті Херсонщини людей.
Про любов Миколи Братана до життя і людей, до степу і безкрайніх ланів, до жагучого таврійського неба згадували його ж рядками, давно вивченими напам'ять як найкращий життєвий дороговказ. Його мелодійне слово були щасливі і горді співати кращі артисти обласної філармонії та студенти Херсонського музичного училища. А для когось такий виступ — поки що справжнє випробування, сповнене душевного смутку і болю. Заслужений артист України Харіс Ширінський не стримує сліз і вже на перших рядках другої виконуваної ним пісні обриває спів і йде зі сцени. Важко. Важко всім. Але це не означає, що краще — взагалі забути. Ніколи. І навіть цей творчий вечір — початок великої справи в ім'я великої людини. Сьогодні шанувальники Миколи Братана збирають його автографи, аби видати унікальну книгу автографів письменника. Завтра будуть нові й нові творчі вечори його пам'яті. Його твори з року в рік вивчатимуть у школах та університетах. Його гімн Херсонщини знову й знову співатимуть вдячні земляки. Адже справжнє, просякнуте любов'ю і добром, ніколи не забувається.
Тетяна Підгородецька
“Новий день”.- №18 (4908).- 29.04.2010.- стр.24
