Будинок, у якому мріяли
Херсон можна назвати не лише колискою Чорноморського флоту, а й колискою Причорномор'я. Херсон – місто, з якого все починалося, та місто, з якого всі починали. Принаймні у XVIII столітті. Рішельє та Дерибас, Ушаков і Кутузов, Де-Волан та Фалєєв... Де-Волан - засновник Одеси, а Фалєєв - Миколаєва, обом нещодавно вдячні одесити та миколаївці поставили пам'ятники. А був час, коли вони жили в Херсоні, вечорами обговорювали за чашкою чаю грандіозні плани та перспективи. Своїми руками ці люди змінювали хід історії, будували майбутнє цієї землі, та таке, яке навряд чи міг уявити навіть у страшному сні пастух-ногаєць у юрті біля свого вогнища. Ось час був! Похмурий дощовий вечір на пустельній херсонській вуличці за вікном будинку Фалєєва навряд чи міг затьмарити оптимізм і захопленість людини, яка почувається «першопрохідником».
У наші дні оптимізму поменшало, погода здатна зіпсувати настрій, а надії руйнуються з руйнуванням Херсона. Але серед руїн дивом зберігся будинок Фалєєва - той самий будинок, в якому мріяли і творили, той будинок, який, за збігом обставин, через сто років знову мало не змінив історію Росії...
Коли було збудовано, цей особняк у два поверхи на розі Червонофлотської та Жовтневої революції поки що не відомо. Але якщо збереглася легенда про те, що він належав Фалєєву, то його появу слід пов'язувати з діяльністю Фалєєва в Херсоні. Як кременчуцький купець Михайло Леонтійович Фалєєв був особисто зацікавлений у налагодженні торгового шляху від Кременчука до новоствореного морського порту в Херсоні.
Тому він взявся за розчищення дніпровських порогів та проекти обвідних каналів. Слід нагадати, що Кременчук із самого утворення Новоросійської губернії з 1764 до 1789 року був адміністративним центром Півдня. Тому особиста зацікавленість купця Фалєєва збіглася з державними планами, а особисте знайомство з Потьомкіним прискорило справу. У 1781 році, через три роки після заснування Херсона та за два роки до спуску на воду першого військового корабля з судноверфі Херсона, Фалєєв побудував власне торгове судно «Борисфен», вантажопідйомністю 384 тонни і спустив його на воду 28 жовтня 1781 з херсонських стапелів.
Фактично, це перший корабель, збудований у Херсоні. Цього ж року Фалєєв удостоївся військового чину майора, через два роки – прем'єр-майора, ще через три – підполковника. Він проводить каравани торгових суден через пороги, обіцяє спорудити канал через останній поріг у гирлі Дніпра та відкрити Херсонський порт для регулярної морської торгівлі. Навесні 1787 року Фалєєв провів караван судів почесного ескорту імператриці Катерини П. За це він отримав чин полковника, в якому вступив у російсько-турецьку війну 1787-1791 років.
На початку 1788 року, перебуваючи у Кременчуці, Фалєєв керував будівництвом легких гребних суден запорізького типу, які потім провів через пороги до лиману. Ця Дніпровсько-чорноморська флотилія, доповнена херсонськими судами того ж типу, дуже швидко побудованими під наглядом Фалєєва, відіграла вирішальну роль у бойових діях на мілководді під Очаковом. Фалєєв отримав чин бригадира. Після взяття Очакова у грудні 1788 року почалося спорудження Нової Верфі в районі Інгулу - майбутнього Миколаєва.
Фалєєв оселився у передмісті Вітівці. Лікар вітівського госпіталю Ернест Вільгельм Дримпельман згадував: «...Я вирушив до бригадира Фалєєва, будинок якого мені довелося шукати недовго, тому що він відрізнявся від інших стін, пофарбованих червоною фарбою та черепичним дахом. У бригадирі я знайшов огрядного чоловіка, одягненого в зелений камчатий халат, у блакитній атласній обшитій чорною облямівкою шапочці, на. верхівці якої блищала срібна вагою кілька лотів кисть. Бригадир озброєний був довгою люлькою і займався чаюванням, сидячи на софі».
Пізніше в Миколаєві в нього теж з'явився будиночок, за переказами, невеликий зроблений з колод, критий дранью, на розі Фалєєвської вулиці. Херсонський будинок, де Фалєєв міг жити в 1781-1788 роках, був найбагатшим. Однак це – переказ. Зараз з'явилася можливість більш ретельного вивчення будинку на розі вулиць Червонофлотської та Жовтневої Революції, і, можливо, приведення його до первісного вигляду.
Час Херсоном у Фалєєва було ще у володінні 49 квадратних кілометрів землі при гирлі Інгульца. Це так звана Інгульська дача з сільцем Садове у 20 дворів, у яких мешкало 68 осіб (на 1795 рік). Після смерті Фалєєва в 1792 році сільце і земля перейшли за заповітом у власність Федора Савелійовича Комстадіуса. Фалєєв, звичайно, заслуговує на пам'ять у Херсоні, хоча б дбайливим ставленням до його будинку, адже, крім усього іншого, він став ініціатором будівництва в нашому місті Ливарного гарматного заводу в 1790, що підтримав економіку міста у важче наступне десятиліття.
Згодом державна адміністрація придбала будинок Фалєєва для розміщення у ній банківської контори. Контора забезпечувала торгові операції з Францією та іншими країнами Західної Європи, із якими велася морська торгівля через херсонський порт. А після затвердження Херсона центром губернії у 1803 році будівля була передана Херсонському казначейству губернії. І ось із цим казначейством пов'язана наступна історія, добре відома в Херсоні.
Син капітана першого рангу Федір Миколайович Юрковський, родом із Миколаєва, мріяв видобути кошти на організацію терористичних актів, щоб впливати на Російську владу у справі соціальних перетворень. Херсонське губернське казначейство видалося йому досить доступним. У ньому він бував, обіймаючи посаду керівника лісопильного заводу Банова. Для здійснення операції 5 травня 1879 року було найнято квартиру в будинку на сусідній ділянці (цікаво, що ця ділянка примикала і до двору херсонського віце-губернатора Пащенка).
Ось із цієї квартири було здійснено підкоп до підвалу казначейства. 3 червня 1879 року, у вихідний день, групі копателів вдалося винести стільки паперових грошей, скільки можна було забрати. Після приблизних підрахунків виявилася сума півтора мільйона рублів. І хоча група була швидко розкрита, одній з учасниць - Людмилі Терентьева - все ж таки вдалося вивезти до Петербурга 10 тисяч рублів. На ці гроші було організовано теракт в імператорській резиденції. 5 лютого 1880 року Степан Халтурін влаштував вибух у Зимовому палаці. На щастя, Олександр II тоді не постраждав. Цей зухвалий злочин викликав чималу паніку в уряді Росії, влада пішла на поступки у вимогах народовольців.
Таким чином було ліквідовано, наприклад, «Третє відділення» - орган політичного нагляду та розшуку, що існував при канцелярії імператора з 1826; тимчасово припинено смертну кару; розпочався пошук шляхів вирішення та інших питань. І всі ці політичні зміни виявилися пов'язаними з будинком Фалєєва у Херсоні! Втім, імператор не уникнув смерті від рук терористів. Загалом членам підпільної організації «Народна воля» вдалося влаштувати сім замахів. Фатальним для Олександра II виявився вибух бомби, кинутою Ігнатієм Гриневецьким 1 березня 1881 року.
Трагічні сторінки історії будинку Фалєєва цим не скінчилися. Величезну ділянку губернського казначейства від вулиці Червонофлотської до Дзержинського в 1925 був переданий під розміщення в його будівлях взуттєвої фабрики. У період німецько-фашистської окупації тут було влаштовано концентраційний табір військовополонених. Із 17 тисяч розстріляних та закатованих у херсонських концтаборах людей у цьому таборі загинуло понад 5 тисяч людей. Під час відступу фашистів у березні 1943-го деякі будівлі колишнього губернського казначейства було підірвано. На їхньому місці в 1967 році було збудовано новий великий виробничий корпус взуттєвої фабрики. Будинок Фалєєва дивом зберігся, в ньому розташовувалася фабрична їдальня.
Ось уже близько 10 років будинок Фалєєва стоїть покинутим. Нині в ньому почало тепліти життя, і хочеться вірити, що всі похмурі сторінки з його біографії вже перегорнуті. Ім'я та слава соратника Потьомкіна Фалєєва буде повернуто дому.
Сергій Дяченко
Журнал "Новий фаворит" грудень 2005 рік
