on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.07.2018, 08:50

Липень-2018

Лине пісня літа Липень на осонні – Божа благодать. Сливи, ніби сонні, В шибку  стокотять. Проситься малина Губи замастить. Пісня літа лине З серця – у блакить. А вода в криниці Справді дзвонкова. Пити – не напитися… Сила ожива. Трави наче з медом Витекли із сот. Сонце власне кредо Мовить із висот. Синє і зелене В рамочці одній. Горнуться до мене Квіти запашні. І протяжним рипом Грають явори… Гарний місяць липень- Що не говори. Вадим Крищенко  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новости региона

12.07.2018, 10:12

Литовская встреча на Херсонской набережной (фото и видео)

Все фото и видео Дмитрия Багненко «Витовт Великий» причаливает ...
09.07.2018, 09:26

Херсонщина гучно відсвяткувала день Івана Купала

09.07.2018, 09:20

Новокаховчан приглашают насладиться морем... в картинной галерее

Новокаховский картинная галерея им. А. С. Гавдзинского продолжает знакомить ...
> Новости региона > Від «великого стилю» до кам’яних вишиванок
Все новости

09.01.2018 16:03

Від «великого стилю» до кам’яних вишиванок

Все — навіть пам’ять про них — мали повністю стерти з лиця землі. Михайла Бойчука, засновника самобутньої школи українського мистецтва, радянські окупанти розстріляли разом із групою його учнів у 1937-му. Створені ними монументальні твори більшовицька влада теж намагалася знищити безслідно. Перша велика виставка їхніх робіт під назвою «Бойчукізм. Проект «великого стилю», що відкрилася 7 грудня у київському Мистецькому арсеналі, довела, що цього радянській владі, на щастя, зробити не вдалося.

Спадщину бойчукістів можна зустріти і на Херсонщині. У старій частині Нової Каховки є багато будинків з орнаментальними панно, створеними художником Григорієм Довженком — учнем Бойчука. Їх назвали «кам’яними вишиванками», з’явилися активісти, які почали їх реставрувати. Натомість у 1950-х в Україні навіть згадувати про «бойчукізм» було заборонено. Довженку вдалося втілити настанови українських монументалістів і продовжити їхні традиції. Хоча нинішня новокаховська влада теж неохоче згадує про спадщину «бойчукістів».

На відкриття виставки у Мистецькому арсеналі була запрошена група активістів з Нової Каховки, аби показати киянам малознайомі сторінки монументалістів на прикладі «кам’яних вишиванок» та розповісти про проблеми збереження культурної спадщини свого міста.

— Представники влади не вірять у важливість того, що ми робимо. Як говорить міський голова Володимир Коваленко: «То якісь там розписи на фасадах». Але ж спадщина школи бойчукістів є великим мистецтвом світового рівня. І Новій Каховці пощастило маленьким краєчком до нього доторкнутися, — розповіла «Новому дню» активістка Новокаховського товариства охорони культурної спадщини Тетяна Євсєєва.

За її словами, є ідея створення в їх місті «музею двох Довженків» — Олександра і Григорія, відомого кінорежисера і художника. «Також ми хочемо відродити зображення фенікса, якого на фасаді палацу культури створив сам Григорій Довженко. Після пожежі його було знищено, а реставрований фасад не передбачає відновлення. Але це зображення можна відновити і створити з нього окремий арт-об’єкт, що цілком може стати брендом Нової Каховки», — додала Тетяна.

На унікальній виставці в Києві було представлено понад 300 живописних, графічних, мозаїчних творів Бойчука і його учнів. У тому числі унікальні ікони і гончарний посуд, ескізи костюмів і маріонетки лялькового театру. Бойчукісти щиро вірили, що їхнє мистецтво служитиме розбудові ідеального суспільства, де хлібороби посеред буяючих ланів, усміхнені жінки перебувають у суцільній гармонії. Проте прихід «братніх» тоталітарних режимів нацистів у Німеччині і комуністів у СРСР поставив хрест на розвитку авангардного мистецтва в Європі у 1930-ті роки. «Бойчукісти» заради виживання спробували переорієнтуватися і творити свої дивовижні розписи й картини на тлі голодомору і масових вбивств під час репресій.

— Генетичну запрограмованість і національну своєрідність школи Бойчука чудово розуміли більшовики. Саме цим і пояснюється небачене навіть для часів великого терору тотальне винищення «бойчукістів» разом з їхньою мистецькою спадщиною. Звідси й важке повернення навіть після політичної реабілітації, — констатує співкуратор виставки Ольга Мельник. — Що стосується виставки у Мистецькому арсеналі, то ми спробували розглянути бойчукізм як цілісний мистецький напрям в контексті тогочасних світових мистецьких течій і дослідити його еволюцію впродовж майже 30 років.

Олег Батурін
«Новий день».- №52 (5304).- 20.12.2017.- стр.20





Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.