on-line с 20.02.06

Арт-блог

02.10.2019, 14:32

Жовтень - 2019

Пусть пасмурный октябрь осенней дышит стужей, Пусть сеет мелкий дождь или порою град В окошки звякает, рябит и пенит лужи, Пусть сосны черные, качаяся, шумят, И даже без борьбы, покорно, незаметно, Сдает угрюмый день, больной и бесприветный, Природу грустную ночной холодной мгле,— Я одиночества не знаю на земле. Забившись на диван, сижу; воспоминанья Встают передо мной; слагаются из них В волшебном очерке чудесные созданья И люди движутся, и глубже каждый миг Я вижу души их, достоинства их мерю, И так уж наконец в присутствие их верю, Что даже кажется, их видит черный кот, Который, поместясь на стол, под образами, Подымет морду вдруг и желтыми глазами По темной комнате, мурлыча, поведет...  Аполлон Майков  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Новости региона

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

03.10.2019, 09:49

Студенти училища культури пройшли «Шляхом сови»

> Темы > Литература > Из истории литературного Херсона > Відкриття херсонської Шевченкіани

Відкриття херсонської Шевченкіани

Кобзар єднає покоління. Це переконливо засвідчила нова збірка «Серед степу широкого... Шевченкіана Херсонщини», презентація якої відбулася днями у обласному академічному музично-драматичному театрі. До унікальної книги ввійшли і наукові розвідки, і твори херсонських поетів, в яких «відлунює» творчість Тараса Шевченка, і життєпис митців - лауреатів Шевченківської премії. Так от: найстаршим автором збірки став 93-річний літературознавець Павло Параскевич, а наймолодшим - 13-річна школярка-поетеса Валерія Гараненко. Віковий розрив - 80 років! Але нічого дивного: поезії Кобзаря настільки глибокі й різнопланові, що кожен знайде в них щось близьке і рідне.

Ну а стосовно «Шевченкіани Херсонщини», то в збірці читачі також відкриють для себе чимало нового. Приміром, те, що перший сільський пам'ятник Тарасу Шевченку встановили у селі Станіславі на Білозерщині. Причому було це в голодному 1922 році, і хлібороби жертвували на виготовлення монумента хто що міг: від жменьки квасолі до миски ячменю чи кукурудзи. Втім, за царської Росії, де поезії Тараса Шевченка імперські чиновники аж ніяк не схвалювали, у нього були свої шанувальники навіть з-поміж представників влади. У збірці стосовно цього є допис співробітниці Херсонського літературного музею Галини Мартинової, котра у музейних фондах відшукала журнали альманаху «Основа» 1861-1862 років із вперше надрукованими творами Кобзаря та власне «Кобзар» 1883 року.

З'ясувалося, що ці вже на той час рідкісні, а нині просто безцінні видання краєзнавчому музею в 1911 році особисто подарував тодішній міський голова Херсона Микола  Блажков.  На титульній сторінці «Кобзаря» навіть зберігся напис від руки «М. Блажков», стверджує Галина Мартинова. З огляду на тривожну ситуацію в Україні та бойові дії на сході держави настрій учасників презентації «Шевченкіани Херсонщини» святковим не був. Але й для цієї сумної хвилини у Кобзаря знайшлися співзвучні рядки, які у розмовах між собою цитували то в одному, то в іншому місці зали: «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають».

Володимир Дорофєєв
«Новий день».- №24 (5123).- 12.06.2014.- стр.17

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.