on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.12.2019, 09:37

Декабрь 2019

ГРУДЕНЬ Уночі мороз поволі Інеєм упав на шлях… Спотикається на полі Місяць грудень по грудках. І тому такий він гнівний, Дружить з вітром крижаним. А хуртеча рівно-рівно Засипає слід за ним. Сипле сніг, мов стеле килим, Щоб за груднем із дібров Тим рипучим снігом білим Рік Новий до нас ішов. М. Литвинець  

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Новости региона

12.11.2019, 09:47

Творчий вечір Сергія Жадана!

08.10.2019, 10:24

Закінчився XIV Міжнародний фестиваль аматорського кіно «Кінокімерія-2019»

03.10.2019, 10:10

У «Gameplay: Фантастичні хроніки» грала херсонська молодь

«Вітром хотіла б я бути…»

Таку назву має улюблена робота художниці Ольги Бринцевої – відомого херсонського майстра гобелену. У ній – вся Ольга: легка, поривчаста, невгамовна, з життєвою позицією: “Не сидіти склавши руки.”
Вона пише картини олією й аквареллю, захоплюється батиком, але найбільша її любов у професії – це гобелен (тканий килим-картина або декоративна художня тканина ручної роботи).

Захоплення малярством у неї – з дитинства, яке Ольга Геннадіївна вважає дуже романтичним: заняття у художній студії на базі 36-ї школи під керівництвом Анатолія Леонідовича Сліпича запам’яталися, крім уроків майстерності, ще й численними екскурсіями до Криму, походами – часом під дощем, вечірніми вогнищами і цікавим спілкуванням. У десятому класі Ольга вирушила до Москви – в гості до давніх друзів батьків, які свого часу закінчили Московське художньо-промислове училище і працювали над виготовленням гобеленів високої щільності.

Гобелени у ті часи були надзвичайно популярними, а знайомі навіть працювали над великим замовленням для Байконура. Наталія Григор’єва розповіла дівчині, що лише одне око космонавта вона ткала більше тижня – настільки вражаючими були розміри килима-картини. Саме там майбутня художниця остаточно визначилася з вибором професії: вона вступила до того ж художньо-промислового училища на спеціальність “гобелен і килими”. Їй було дуже цікаво вчитися, опановувати це творче ремесло, бачити, як твої руки народжують чудо – неповторне творіння (адже майстер гобелену, так само, як і художник, не може створити абсолютну копію власного твору).

А ще дуже любила театр, і їй пощастило й у цьому – тоді були “золоті часи” Ленкому Марка Захарова, і юна художниця передивилася майже увесь його репертуар. Після закінчення училища повернулася до рідного міста і на сьогодні встигла немало: отримала вищу освіту на факультеті дизайну Київської Академії керівних кадрів культури і мистецтва, стала членом Спілки художників України, викладає в Херсонському училищі культури декоративно-прикладну творчість, багато працює і виставляється.

Вона завжди любила нові враження, поїздки, мандрівки, а ще вміє “упіймати” ідею майбутнього твору, як то кажуть, на льоту. “Ось сьогодні йду коридором до своєї майстерні – неможлива спека, відчинені навстіж двері моїх колег-художників, їх напівголі тіла перед мольбертами: вже ідея твору. Щоправда, у такі миті я ще сама не знаю, у що це виллється, адже задумане часто змінюється, та ескізи роблю постійно. І взагалі, вважаю, що художник – це не завдяки чомусь, а наперекір. Дуже важливо, коли людині є що сказати іншим. Мене ж часом просто-таки “розпирає” від ідей.”

А враження від мандрівок втілюються у все нові й нові твори. Її улюблена робота “Вітром хотіла б я бути” навіяна древньою Ольвією і створена за ексклюзивною авторською технологією: три на диво легкі амфори на тканому полотні створені з парео, бандан – речей, які носилися під час розкопок і насичені енергією пізнання й відкриттів. Інша робота Бринцевої цього періоду (“Ольвія”) придбана американцем і вивезена до США. З гобеленом вона працює вже 22 роки, а її роботи “живуть” у різних інтер’єрах України, Росії, США, Іспанії, Ізраїлю. Так, коли у Києві робили “під ключ” резиденцію американського посла, їй замовили два гобелени, які й нині знаходяться там, – “Соняхи” й “Осінній мотив”. Через галерею гобелен “Щасливий місяць” було придбано для Юлії Тимошенко, ще один прикрашає центральний офіс фірми “Оріфлейм” у Дніпропетровську.

“Гобелен – досить рідкісний вид мистецтва, – розповідає Ольга Геннадіївна, – це дуже енергомістка робота, але ж – справжній ексклюзив. Він виник у середньовіччя, коли великі й високі замкові приміщення треба було утеплювати, тож у ті часи гобелени часто розміщували на відстані від стін, створюючи таким чином повітряну “подушку.” Велике значення при виборі місця для цього мистецького твору має освітлення, адже вважається, що гобелен ніби вбирає у себе світло.”
Перша майстерня молодої художниці була дуже маленькою, але там вона змогла поставити ручний ткацький верстат для гобеленів, який придбала у вдови художника. Цей станок і досі з нею, Ольга Геннадіївна ніжно гладить його рукою: “Він же живий, і я дуже його люблю!”

Створити гобелен нелегко: спочатку з безлічі ескізів обирається найкращий (чи, власне, той, що якнайточніше передає задум митця). Потім він переноситься на картон (папір із композицією у натуральну величину), який підкладають під основу на верстата і…розпочинається сам процес ткання ( виконання в матеріалі), в результаті якого з’являється чудова картина-килим, насичена енергетикою художника. Вона теж жива, вона дихає, пахне натуральними матеріалами: вовною, льоном, бавовною і ще чимось невловимо-приємним, теплим і затишним. Гобелени Ольги Бринцевої “Бірюза”, “Повний місяць”, “Архаїчне місто”, “Звуки лісу” є саме такими.

Чоловіча ж прямолінійність знайшла відображення у “Воїнах архаїки” – видовжених фігурах древніх воїнів зі старовинними символами на щитах, ефектних і мужніх захисників. “Я люблю жіночу мудрість, спокій, гармонійність, говорить художниця, – цікаві для мене стосунки між чоловіками й жінками, і вважаю, що жінки більш толерантні, терплячі і виважені.”

Власну філософію художниця переносить на роботи, і це не лише гобелени, а й батік і малярство. В останньому ті ж теми – “Навіщо любити кактус?”, “Ми всі приречені любити, не знаючи, із чим маємо справу”, “Що є істина?”. Чоловік на цих картинах постає хижо-демонічним і одночасно – небезпечно-привабливим. А ніжність, красу і беззахисність жінки Бринцева чудово передає у батіку (розпис по натуральному шовку, бавовні, батисту). Це й ніжні рожево-помаранчеві відтінки “Ранку”, навіяні картиною купання в феодосійській бухті “трьох грацій”, і яскрава бірюза карадагських “Золотих воріт”. У Ольги Геннадіївни – безліч етюдів, написаних маслом і аквареллю, які ще чекають свого втілення.

Минулого 2009 року московський Центральний Будинок Художника та Міжнародний Фонд “Миротворець” на підсумковій виставці нагороджував діячів науки і мистецтва. За гобелени “Бірюза” й “Архаїчне місто” наша Ольга Бринцева отримала Диплом “За пропаганду ідей миру” та була нагороджена медаллю “Талант і покликання”. А влітку цього ж таки року у Феодосії пройшла її виставка “Гобелен і батік”, на якій були представлені також роботи її учениці й колеги – відомого херсонського лікаря Раїси Москаленко.

Взагалі, до Криму в Ольги Геннадіївни особливе ставлення – як до бездонного джерела натхнення, радості і спокою: “Крим не може не приваблювати, і ми знайшли чудове місце просто біля античного Херсонесу, там є невеличкий готелик для художників, із виставковою галереєю. Усе дуже гарно вписано за стилем, а по вівторках відбуваються джазові вечори і вистави під відкритим небом. Уночі ж просто дух перехоплює: ти і Херсонес – і, здається, більше нікого у світі!”

“До Луцька, на Всеукраїнську Великодню виставку цього року херсонці привезли роботи шести авторів, і всі роботи прийняли, – ділиться радістю художниця. – Херсонщина ж виділяється серед інших областей прикладним мистецтвом і особливо – текстилем. Ще в радянські часи відомі майстри гобелену Марія Несторівна Шнайдер-Синюк та її сини Андрій і Юрій створили чудові картини, що прикрашають бібліотеку ім. Олеся Гончара. Були гарні гобелени і в драмтеатрі ім.Миколи Куліша. На сьогодні у нас є ціла група талановитих художників-гобеленщиків, які активно працюють і виставляються. Серед них – Наталя Логачова , Олена Ульянова, Оксана Катиніна. Один із кращих гобеленників в Україні – Олександр Ковач. Покійний Фелікс Кідер називав його “математиком у гобелені”. Надзвичайно цікавий художник. Дуже приємно працювати, коли поруч така сильна бригада однодумців.”

Відповідно до свого кредо “Не сидіти склавши руки” Ольга знаходить собі діло й у творчій співдружності з власним чоловіком – дизайнером Миколою Бринцевим. Разом вони оформлювали відомі всім херсонцям дитячі супермаркети іграшок “Чух-чух” (два у Херсоні й один – у Миколаєві ), інтер єри одного з банків, магазин “Карді-плюс”. До речі, в останньому вони працювали переважно вночі, щоб не перекривати торгівлю. “Я дійшла висновку, що чоловік з дружиною не повинні працювати разом, а тим більш особистості творчі, бо в процесі роботи ми увесь час сваримося, це просто божевільна праця. Після завершення спільної роботи усе знову прекрасно, але під час…”

Отже якщо ваші діти (та й ви самі) замилуєтеся майже справжнім дирижаблем або поїздом, що рухається у вас над головою на 6-метровій висоті, стилізованими під дитячі розписами, майте на увазі, що це лише частина робіт подружжя Бринцевих. А ще Ольга розписувала синагогу в Херсоні, сидячи під самою стелею на хисткому помості – це при тому, що панічно боїться висоти.

А ще вона любить своїх студентів, і заняття з ними проводить не в аудиторії, а у власній майстерні, бо вважає, що творчість не можна обмежувати і замикати у залізні рамки. І там завжди звучить музика: джаз, класика, або щось інше – залежно від настрою. У червні нинішнього року в центральній виставковій залі Спілки художників протягом двох тижнів виставлялися курсові й дипломні роботи її студентів.

Серед них – робота трьох дипломників у техніці батіку, яка стала незвичайним подарунком училищу. Це – святкова завіса для актової зали розміром півтора на три метри. Ольга Геннадіївна мріє про створення на власному сайті своєрідного практичного підручника для студентів і всіх охочих оволодіти мистецтвом батіка і гобелена. Вона щедро ділиться уміннями, адже бачить своє призначення в поширенні прекрасного у цьому світі. І дуже хоче “стати вітром”, щоб встигнути якомога більше.

Тетяна Крючкова
«Вгору».- №32 (411).- 12.08.2010.- стр. 16-17
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.