Вони підкорили всю Україну
Якщо задатися питанням, хто на Херсонщині найбільше уособлює в собі рідний край, відповідь може бути одна: насамперед, це аматорський народний фольклорний ансамбль «Олешшя» з села Кардашинки Голопристанського району. Такого більше немає не тільки в нашій області, а й в Україні. З першого погляду зачаровує довершений історичний образ української жінки, який несуть в собі учасниці «Олешшя». А ось тільки-но заспівають, у їхніх чарівних голосах розливається Дніпро, шелестить ковила і шепоче степовий вітер.
- Цей колектив дуже знаний не лише в нашому районі чи області, а й в Україні та за її межами, - розповідає директор Голопристанського районного будинку культури Лариса Саменко. - Хто б до нас не приїздив - міжнародні делегації, керівництво області, - я завжди звертаюся до «Олешшя», аби заспівали нашу вітальну пісню. Учасниці ансамблю - це бабусеньки дуже поважного віку. Але язик не повертається назвати їх інакше, як дівчатоньки, красунечки... Чому дівчатоньки? Та тому, що вони постійно у строю, життєрадісні й завзяті, Щойно зателефонував, а вони - кошики в руки і готові співати.
- Я знаю «Олешшя» дуже багато років, доводилося оцінювати їхні виступи членом журі на різних творчих конкурсах. Скажу: таких голосів більше не чув ніде, - зауважує начальник відділу культури Голопристанської райдержадміністрації Олег Олексюк. - Більше того, у їхньому репертуарі пісні, яких не знайдеш у жодному пісенному збірнику, не почуєш в жодного іншого колективу. Вони дійсно дуже самобутні й колоритні. Це справжня родзинка, справжня окраса нашого району й Херсонщини, яку ми можемо презентувати на всю Україну та Європу. Адже у неповторних мелодійних піснях «Олешшя» - українська душа, у них - весь наш чудовий степовий край.
Аби познайомитися з «Олешшям», ми завітали у його рідну Кардашинку. Усі семеро учасниць ансамблю (найповажніша за віком 85-річна Ганна Прокопівна Павлова, виводниці Олександра Андріївна Зоря та Марія Яківна Вовк, чудові співачки Галина Андріївна Зоря, Ніна Данилівна Проценко, Марія Григорівна Овчаренко та керівник Валентина Василівна Бухтій) живуть тут з діда-прадіда. І, мабуть, один із секретів їхнього успіху саме й полягає в тому, що «Олешшя» співає пісні, яких співали ще їхні мами і бабусі. До того, й самі складають пісні. Ось вона, автентика, ось вона, глибока українська душа. У будинку керівника ансамблю якраз йшла репетиція. Розміреність сільського життя, сіру зимову тишу порушила дзвінка І весела народна пісня:
І кості болять, і сустави говорять.
Навприсядки та в долоні
пішла баба танцювать.
Навприсядки та в долоні
пішла баба по коморі.
Муку сіяла, вертіла,
мука в сторону летіла.
Нащо ж мені решето,
нащо ж маю сито?
Баба задом повертить -
мука в сторону летить.
Танцює Лука - летить мука,
Танцює Лукерія - летить матерія.
І шумить, і гуде. Настя заміж іде,
А Палажка тому рада -
на весілля попаде.
Танцювала карапет, побила ботинки.
Осталися на ногах чулки та резинки.
Бийте, діти, дропака, не жалійте лапті,
А як лапті поб'єте, батько нові поплете.
Пісня ця, пісня ця, пісня кончилася, Я
кби чарочку винця,
була б пісня без кінця!
- Коли ми заспівали цю пісню в Києві на фестивалі, увесь зал встав, - говорить Валентина Василівна.
- Неможливо передати, яким допінгом для нас є наш ансамбль. На репетиціях ми і поспіваємо, І поговоримо, і посміємося, - говорять Олександра Андріївна та Марія Яківна. - У Кардашинці взагалі завжди всі співали. У яку хату не зайдеш, скрізь співають.
З рідними кардашинськими піснями «Олешшя» об'їздило всю Україну. Тож на запитання, на якій сцені колектив мріє виступити, жіночки в один голос відповідають: «Ми виступали скрізь. І на головній сцені країни, в палаці «Україна», і на Запорозькій Січі, в заповіднику «Хортиця», де з-поміж півсотні колективів стали переможцями, і на Сорочинському ярмарку на Полтавщині.
Мали б поїхати навіть у Францію, вже й закордонні паспорти одержали, але на заваді творчому відрядженню став розпад Радянського Союзу». Натомість є в ансамблю «Олешшя» інша мрія: аби до їхнього колективу йшла сучасна молодь, співала не попсу, а справжню українську пісню, вивчала фольклор і несла його людям. І якщо зважити на те, що цей ансамбль було засновано ще у 1984 році, і «Олешшя» на порозі 30-річного ювілею, співати у такому колективі молоді буде не лише цікаво, а й почесно.
Тетяна Підгородецька
«Новий день».- №5 (4999).- 26.01.2012.- стр.18
