on-line с 20.02.06

Арт-блог

14.05.2026, 23:46

Презентація мальопису "Стіни" у Тернополі

9 травня у Тернополі у креативному кластері «Na пошті» пройшла презентація мальопису "Стіни", який представив три культові проєкти зі збереження культурної спадщини Херсонщини. Як це було: детальніше за посиланням.

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новини регіону

05.11.2026, 23:08

Запрошуємо до участі у XIII фестивалі "Таврійський тиждень мистецтв/Забалка-2026"

05.11.2026, 23:05

Очолив окупаційний ККЗ «Ювілейний»: херсонцю Євгену Максимову повідомили про підозру

Херсонцю Євгену Максимову, який при окупантах очолив кіноконцертний зал ...
04.11.2026, 23:10

Учениці херсонського ліцею здобули перемогу на фестивалі танцю в Парижі

Учениці херсонського ліцею Світлана та Поліна Літовчак вибороли перші місця ...
> Теми > КУЛЬТУРОЛОГІЯ > Козацтво і фольклор > Де бере чумаків біс

Де бере чумаків біс


Колись була приказка в старих чумаків:
Савур-могила,
Теплинський ліс,
Де бере чумаків біс.


Жив колись на Савур-могилі Сава - ватаг з товариством. Було, поставить ратище біля шляху, а біля ратища простеле повсть.
Чумаки й кладуть: хто хліба, хто зерна якого сипне. Хто покладе, то той і байдуже - проїде; хто не покладе, то тому вже й біда, про того вже й приказка говорить.


Одного разу їхали чумаки повз ратище, а з ними був невеликий хлопець. Стали вони сипати зерно на повсть, а хлопець і каже:
— Не сипте! Проїдемо й так. А хто нападе, то я поговорю з ним, і проїдемо благополучно.
Послухали чумаки хлопця: не сипали ні зерна, ні хліба не клали. І поїхали. Від'їхали од ратища, коли це женуться розбійники, а між ними й сам Сава. Догнали чумаків, а хлопець і вчепився з Савою говорити. Сава помітив, що то хлопець був із розумних, і взяв його з собою, а чумаків відпустив.


От, звісно, хлопець пристав до розбійників у шайку і знав, де що ховалось. Одного разу послав Сава своїх гайдамак у Київську губернію, а там їх половили і забрали в москалі. Взяли й того хлопця, що заграбував Сава в чумаків.
Пройшло з тієї пори вже багато років, і самого Сави не стало на могилі. Пасе одного разу чоловік біля могили скотину, а тут надходять дощові хмари. Став накрапати дощ, а скотар зійшов на могилу, сів серед неї, нап'яв сіряка і сидить під ним. Слухає – щось стугонить. Оглянувся він - коли іде до нього москаль на милиці.


Підійшов та й каже:
— Здоров!
— Здоров!
— Хто оту нивку виорав, що збоку могили?
— Такий-то і такий чоловік.
— Що ж, він багатий?


— Та розжився здорово! Кажуть, що нібито він тут чавунець із золотом відкопав.
— Еге, погане діло... Один казанок грошей був такий, що можна було б узяти, та й того нема. Отут, де ти сидиш, є льох зі сріблом і золотом, є й побіля могили багато грошей, та не можна брати: місце закляте.
Пожалкував-пожалкував за чавунцем і давай розказувати скотареві, що діялося в старовину на могилі. Бо це москаль був той самий, котрого Сава хлопцем узяв у чумаків.

Джерело: Старовинні Українські Легенди - Харків, 2006
 

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.