on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Новости региона

17.11.2020, 10:30

«Морський» мурал створили херсонські художники

10.11.2020, 16:10

«Кіноджем-2020»: нагородження переможців фестивалю

09.11.2020, 09:42

Фільм відеостудії Гончарівки став призером Фестивалю живого кіно

Як козаки у футбол грали

У селі Тягинка на Херсонщині діти вивчають життя їх пращурів-козаків. У сільському Будинку культури разом з учасниками Херсонського клубу історичної реконструкції «Лицарі великого степу» вчаться майструвати те, що колись робили їх прадіди. Сама тутешня місцевість спонукає вивчати давнину.
Поблизу села розташований унікальний пам'ятних історії - залишки фортеці побудованої князем Вітовтом - правителем Великого князівства Литовського наприкінці 14 століття.
На заняттях діти переважно працюють руками. Наприклад, відливають справжні кулі. Ще вони кроять та шиють шаровари, сорочки, жупани. Пошити шаровари нелегко. Особливо, якщо вони робляться за історичними викройками. Але дівчатам і хлопцям дуже подобається вдягати саморобні історичні костюми, до яких вони доклали руки. Бо цей одяг вже не просто «український костюм», а і історична репліка, має свій дух та душу.

Ще діти з металевих прутків робили кочергу та інші предмети старовинного побуту. Запечатували бронзовою печаткою і сургучем листи так само, як робили козаки. З великою охотою молоді тягинчани виступають у день свята рідного села. Вони реставрують історичні події та легенди і навіть зробили «плавучу сцену», на якій приплив козак з минулого. Ці дійства відбувалися у рамках проекту «Лицарство Степове» з серпня. Зараз проект уже завершено, але активісти продовжують працювати з дітьми. Андрій Лопушинський розповідає, що вони з великою охотою приходять на заняття. Крім підготовки до Дня села, реконструкції старовинних предметів, підлітки що мріють взяти учать у святі «День Козацтва». Вони вирішили шити справжні історичні костюми. Зробили також списи і планують вивчити правила шикування у шеренги. Потім поєднати це з танцями. І тоді можна виступати.

Зараз хлопці і дівчата з «Лицарства великого степу» разом із підопічними роблять ще один проект: «Козацький футбол». Вони дізналися, що роль жінки 17 століття (за часів Хмельницького) у суспільстві була дуже великою. Якщо чоловіки вирушали десь на битви, то жінки не тільки вели господарство, але й були позивачами в судах, і навіть командували збройними нападами на сусідів. Чоловік міг залишити дружині десяток чи сотню козаків, і жінки самостійно керували цими загонами. Цей факт підтверджується великою кількістю документів в архівах. Козачки мали своє особисте майно. Навіть спадщину, яку передавали від бабусі до онучки, і яку називали «бабизна».

Отже, тягинські дівчата самостійно придумали собі футбольну форму, зручну і гарну, в рамках українського колориту. Це спідниця-шорти малинового кольору та футболка з вишивкою. Зшили м'яча зі шкіри малиново-зеленого з сірим. Він схожий на соняшник. Дівчата обрали жіночий футбол ще й тому, що зараз на Херсонщині він гине. Отже, у цьому проекті переплітається й історія, і проблеми сьогодення. А як дівчата гарно грають у козацький футбол, херсонці зможуть незабаром побачити на фотовиставці у Херсоні.
Отже, у тягинському клубі майже щодня діти створюють щось цікаве та дивовижне. Але сама будівля у жахливому стані. Зараз ще й дуже холодно - дівчата та хлопчики вибігають на вулицю зігрітися. Адже, як кажуть, батареї опалення були зрізані та продані колишнім керівництвом. Але навіть у таких умовах піхто «не прогулює», бо дуже цікаво не тільки знати, а й розуміти своє коріння, історію.

Наталія Блок
«Вгору».- №52 (587).- 26.12.2013.- стр.7

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.