on-line с 20.02.06

Арт-блог

04.05.2020, 10:16

Май - 2020

Май Ночь нас одарила первым теплым ливнем, Он унес последний холод с мраком зимним, Вся земля покрылась пестрыми коврами, Бархатной травою, яркими цветами. Белая береза распахнула почки: Не стоять же голой в майские денечки! Босиком помчались мы под ветром мая. Растянись на солнце, грейся, загорая! Муса Джалиль

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Locations of visitors to this page

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Новости региона

04.06.2020, 14:15

Херсонців запрошують взяти участь у кінодискусіях про права людини

03.06.2020, 10:30

Гончарівка візьме участь у міжнародному творчому проекті

02.06.2020, 09:56

Знайомство з херсонським туризмом

> Темы > КУЛЬТУРОЛОГИЯ > Культура скифов > За ким ганявся Дарій по... Каховщині?

За ким ганявся Дарій по... Каховщині?

Нині виповнюється 2525 літ походові перського царя Дарія 1 на скіфів (скитів). На цю тему відомий письменник із Запоріжжя, лауреат премії імені Івана Франка Костянтин Сушко написав роман «Ойкумена», в якому, спираючись на історичні першоджерела та науковий матеріал, через посередництво художнього слова, здійснив спробу реконструювати причини, обставини та наслідки першого, із відомих, загарбницького нашестя на нашу землю. Пропонуємо увазі читачів розмову з автором «Ойкумени».

- Костянтине Івановичу, насамперед хотілося б з'ясувати зміст і причини назви Вашого роману...
- Ойкумена - територія, зайнята, обжита людьми. Традиційно цьому термінові приписують давньогрецьке походження, але, на мій погляд, воно народилося саме на північно-причорноморських обширах, між сучасним Дунаєм і Доном. Який корінь слова? «Кум». Так от, географічні назви з таким коренем я виявив фактично на всіх континентах, окрім хіба що Австралії та Антарктиди, немає їх, до речі, і в самій Греції. Наприклад: Кумени - райцентр на Кіровоградщині, Кумана - порту Венесуелі, Кумемото - префектура в Японії, Кума - річка у Західному Сибіру, Кумарі - мис в Індії і т.д., і т.ін. Звернули увагу, що означають ці назви? Правильно - простір, обмежений певним чином. Сюди ж слід віднести також наш куманець (невеличку посудину).
А тепер додамо до кореня префікс «ой-», згадавши, скільки українських пісень починаються саме з цього буквосполучення... Далі суфікс «-ен-»(«мен»), що означає ймення. Коло замкнулося. Ми отримали не просто територію, обжиту людьми, а територію по-і-ме-но-ва-ну, тобто Вітчизну, Батьківщину. Такий зміст назви, а причина... Мій роман, написаний у стилі такого собі сказання, - це твір про нашу рідну землю, котра, ледь не з перших днів після того як заселилася, стала предметом зазіхання як близьких так і далеких сусідів.

- Ваш твір можна назвати романом-застереженням?
- Не зовсім. Скоріше, я звертаю увагу на відповідальність історика за достовірність того, про що він пише. Про безприкладний похід Дарія 1 на скіфів нам відомо із творів «батька історії» Геродота, бо він першим написав про це, здійснивши навіть подорож слідами перського війська за кілька десятків років після того, як воно їх залишили у нашому степу.
- І яким же шляхом рухався Дарій?
- У межах Скіфії, за думкою багатьох дослідників, маршрут перського війська на схід пролягав від нинішнього села Орлівки, що на Одещині, де завойовники переправилися через Дунай, і аж до Бердянська, на Запоріжжі.
- А в якому місці форсувався Дніпро?
- Ймовірно, це було в районі нинішніх Берислава і Каховки.

- Що дало підстави для такого припущення?
- Зокрема, знахідки тогочасних наконечників стріл, та, ледь не головне, - особливості ландшафту: Дніпро у цьому місці був дуже зручним для переправи.
- Повернімося до неточностей, допущених Геродотом...
- Ледь не найголовніша із них - непомірно завищена чисельність Дарієвого війська. Названо цифру у 700 тисяч, у той час, коли у Персії ледь нараховувався мільйон мешканців. Далі невідповідність часових відрізків довжині пройденого шляху та найбільше особисто мене знічуєте, якими Геродот зображує скіфів. Безумовно, розповідаючи про Даріїв похід, «батько історії» виявляє більше симпатії до наших пращурів, аніж до їхніх потенційних завойовників, та все ж не уникає відверто міфологічних характеристик. Ніколи не погоджуся з тим, що під час прощальної подорожі померлого скіфського вождя чи якоїсь іншої знатної особи, усі, хто стрічав траурну процесію повинні були не лише гірко ридати, а й роздряпувати собі до крові обличчя. Уявляєте, на кого б мали бути схожими бідолашні «громадяни Скіфії», коли б упродовж похорону кожної видатної особи оздоблювали свої фізіономії таким оригінальним чином? Але це можна вважати дрібницею, яких у Геродотовій «Історії» вдосталь, куди принциповим є той факт, що скіфи в ній подаються переважно кочівниками.

- А хіба не так було?
- Було дещо інакше. Почнемо хоча б із легенди про виникнення скіфів. У ній розповідається про те, що прабатькові скіфів, Таргітаю, Всевишній скинув з неба чотири золоті речі, аби вони визначили головне у напрямках життєдіяльності тодішніх мешканців Північного Причорномор'я: рало, ярмо, чашу і сокиру. Наявність ярма, чаші та сокири не викликає жодних запитань, а рало? Скажіть, будь ласка, навіщо затятим кочовикам знаряддя для обробітку землі? Отож. Але, тут можна зауважити, що це легенда... Тоді наведу історичний факт про те, що з наших степів до Греції та Риму за античності вивозилося щороку понад 400 тисяч мєдімнів зерна (16 000 тонн). З поправкою на сучасність, не вельми багато, але в ті часи... Хто б вирощував те зерно, коли скіфи, за Геродотом, тільки те й знали, що вешталися степами?

- Чим спричинений Даріїв похід на Скіфію?

- Над цим питанням ламають голови не одне покоління дослідників, тож і я вирішив оприлюднити власну версію, яку обмірковую давно. В «Ойкумені» вона подається її не у вигляді загарбницької навали, а таким собі візитом, з метою приєднання Скіфії до своєї імперії.
- Що ж то за візит такий, коли ведеш за собою військо!
- Дарій, який вважався володарем світу, - не посол, а полководець, відтак він не міг іти у Скіфію без війська.
- І чим була спричинена, як Ви кажете, його мета, приєднати Скіфію до Персії?
- Етнічною спорідненістю. Уже ледь не століття у наукових колах побутує думка, що так званий скіфський етнос має іранське походження, так само, як і попередники скіфів - кіммерійці, а також попередники кіммерійців, - представники культур доби бронзи. Мовляв, прапрапращури назва них етносів у XXXV-XXX століттях до нашої ери прийшли на землі Північного Причорномор'я із території нинішнього Ірану. Загалом приймаючи твердження про міграцію якоїсь частки населення з долини річок Тигру та Євфрату у причорноморські степи, не слід ігнорувати також теорію про переселення праарійців, тобто майбутніх індоєвропейців, із нинішніх українських степів на схід і південь. Трапилося це у IV-III тисячоліттях до нашої ери, тобто за тисячу літ до міграції праіранців на північ. Одне слово, як би там не було, а привід для розмови про спільне у коренях персів та скіфів, був і запишається. І те спільне не міг не відчувати Дарій, в якого навіть ім'я має північно-причорноморське походження (у перекладі воно означає - щедрий, тобто, те, що й наше жіноче ім'я Дарина). А коли ім'я перського очільника подати на французький манер, як підказав мені один запорізький дослідник, тобто, так, як читається Д'Арк, Д'Артаньян, що отримаємо? Д'Арій. Арій! Чуєте, як виразно бринить в імені перського царя корінь, що чітко виказує етимологію слова?

- Виходить, Дарій дві з половиною тисячі років тому здійснив, щось схоже до екскурсії на свою праба тьтківщину?
- Саме так, я гадаю. Про це говорить той факт, що скіфи не заповзялися знищувати військо Дарія, вдовольнившись тим, що примусили його покинути межі їхньої Ойкумени, ніби відчуваючи у персах своїх прапрабратів. З іншого боку, здійснивши похід у Скіфію на восьмому році свого царювання і, зазнавши невдачі, Дарій не повторив своєї спроби жодного разу, хоча царював після того ще понад два десятиліття.
- І на завершення...
- Користуючись нагодою, хочу повідомити мешканців сіл, селищ, а також містечок і міст, розташованих уздовж Чорного моря, що ми з групою просвітян Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та істориків маємо здійснити подорож ймовірним маршрутом Дарія (нині цей древній маршрут майже точно повторює сучасна автотраса). Стартуватимемо у селі Орлівці, на Одещині 17 вересня цього року. Далі рухатимемося автомобілем через Татарбунари, Одесу, Миколаїв, Херсон, Берислав, Нову Каховку, Нижні Сірогози, Приазовське, Приморськ, Бердянськ, Кам'янку-Дніпровську, Нікополь до Запоріжжя. Протягом 7-10 днів подорожі зупинятимемося у названих населених пунктах, а також у селах, розташованих біля траси, зустрічатимемося з місцевими освітянами, краєзнавцями, за доступною ціною реалізовуватимемо роман «Ойкумену», інші твори історичної тематики. Словом, до зустрічі у вересні!

Олена Скора
"Наддніпрянська правда".- №74.- 19.09.2012.- стр. 4

1. 30.09.2012 19:06
лингвист любитель

....Фоменко отдыхает...:)))))

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.