on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

04.03.2024, 23:54

Центр культурного розвитку "Тотем" запрошує взяти участь у проєкті «Насіння Поліни Райко»

Небайдужих до творчості знаменитої художниці-наївістки з Олешок Поліни ...
28.02.2024, 23:41

Проєкт “Lament of Kherson region” розпочинає створення книги про історії людей із Херсонщини

  В Естонії проєкт “Lament of Kherson region” під менторством ...
28.02.2024, 23:39

Херсонські громадські діячі отримали міжнародні відзнаки “History Keepers”

У Тбілісі  відбулось вручення відзнаки “History Keepers” ...

 

Змієнавти

Сім'я Тарасенків із Херсона запускає по всьму світу повітряних зміїв, здійснює аерофотозйомку, малює, грає джаз і взагалі живе цікаво, чого й усім бажає.

Одна з «візиток» родини й усієї Херсонщини - власноруч виготовлені гігантські солом'яні капелюхи. У них Тарасенки представляли сільський зелений туризм на міжнародних тур-виставках. Здається, на такому золотому брилі теж можна відірватися від грішної землі й полинути в небо, як на казковому повітряному змії...
Так, Тарасенки - змієнавти. Є ще й інші слова на позначення цього захоплення: «кайтинг», «кометас», «драгон», «серфволант», «аквілоні» - у кожній країні це хобі називають по-своєму.

Утім, Тарасенки привертають увагу і без брилів, і без зміїв. На одному київському фестивалі мені здалеку впали в око двоє юних світлооких витязів - близнюки Петро і Павло. Що за красені скандинави з українських степів!

І тут же ми познайомилися з їхнім батьком Сергієм Тарасенком, приватним підприємцем із Херсона. Саме з нього й почалося незвичне сімейне захоплення.
- Сергію, вважається, що повітряні змії - заняття дитяче. Ви не подорослішали чи захопилися надто серйозно?
- Справді, на роботі тоді всі подумали, що я впав у дитинство...

Історія почалася ще з мого тата, з яким я запустив першого повітряного змія. У п'ятому класі записався в гурток технічної творчості - там були і ракети, і змії, й інше. Згадав цю справу, коди вже власні сини попідростали. У вісім років ми з ними вирушили на фестиваль змієнавтів - на гору Клементьева у Криму. Потім, коли в складчину з братом купили перший комп'ютер і підключили інтернет, вдалося вийти на іноземних ентузіастів кайтингу - не того виду водного спорту, де повітряний змій тягне по воді спортсмена: «кайт» англійською «повітряний змій». Списалися, познайомилися, отримали першу відповідь аж з Австралії... А потім і самі вирушили на улюблений тепер уже фестиваль у французькому місті Дьєп.

Пам'ятаю, дві доби чухрали автобусом...
Ми там сподобались, і пішли запрошення з усіх куточків світу. Куди можемо дістатися - дістаємося. Часто організатори оплачують дорогу, проживання і харчування. Фінансовий чинник у виборі напрямку залишається визначальним. Ні постійних спонсорів, ні державної підтримки не маємо. Чиновники відразу починають запитувати - мовляв, а хто ви такі, хто вповноважив вас представляти країну?.. Та ніхто! Ми громадяни України і маємо право її представляти. Правда, останнім часом законтактували з фондом «Україна», маємо вже позитивний досвід і великі плани.

- Чому дьепський фестиваль - улюблений?
- Бо він найбільший у Європі, там чудова атмосфера і нас там завжди раді бачити. Із 2000 року побували у Дьєпі п'ять разів (фестиваль проводиться раз на два роки).
Ну, і є ще одна причина - ми звідти «привезли» нашу доцю Поліну... (Усміхається). Ні, народилася вона в Україні, а ось «з'явилася в проекті» у Франції. Її там знають і вважають мало не талісманом дьєпського фестивалю. Для неї навіть виготовили футболку: «Полін - мейд ін Дьєп», тобто: «Поліна - зроблено в Дьєпі». Як «Зінеддін Зідан - мейд ін Марсель». (Сміється).
Торік темою фестивалю були НЛО. Всі привезли зміїв, пов'язаних із ними. Наша Поліна зайняла перше місце! Каркас допоміг зробити я, оформили хлопці, а виступ - суто її заслуга. Журі оцінювало художність виготовлення і якість польоту.

- Скільки взагалі фестивальних виїздів маєте в активі?
- У травні був одинадцятий - до Сицилії. А найдальший - до Колумбії, у 2002 році. І далеко, і складно, і дорого, тож поїхав я сам, і то завдяки тому, що організатори взяли на повне забезпечення.

- Що треба, аби так прийняли?
- Усе вирішили особисті стосунки. У Франції ми познайомилися з Інес Джару, організаторами колумбійського фестивалю, їм сподобалися наші змії, ставлення до змієнавтики, сама родина - ось і всі причини.

- Ну і як вам було по той бік Земної кулі?
- Цікаво. Мені навіть доручили відкривати фестиваль. Одна проблема - незнання іспанської мови. Виручали англомовні знайомі, які володіють іспанською, а також моє бажання донести думку до слухачів, використовуючи інтуїтивно зрозумілі жести і пантоміму. (Сміється).

Коли я збирався на фестиваль в Колумбії, у нас в Херсоні гостював Рауль, кайтфлаєр із Бельгії. Це літній чоловік, який служив у військово-повітряних силах США, воював у В'єтнамі...
Він казав: «Не треба тобі в Колумбію, там небезпечно, там громадянська війна...». У листах Інес заспокоювала, що жодної небезпеки немає. І я зважився. Прилітаю в Боготу, дивлюся - в аеропорту барикади з мішків із піском. Oцe так... Але зрештою все пройшло дуже спокійно.

Була й специфічна екзотика. Виходимо з товаришем купити місцеву пресу з нашими фото. По дорозі до нас причепився чоловік, розгортає папір, а в ньому - білий порошок. Каже: «Бері гуд прайс» - «Дуже добра ціна»... Але наш наркотик - повітроплавство! (Сміється). Як би я ще побачив таку незвичайну і далеку країну, коли б не змієнавтика?
До кожного кайтфлаера був приставлений місцевий волонтер, який супроводжував по місту. На антикварному ринку ми побачили старовинні музичні інструменти і серед них, уявіть собі, діючий саксофон із бамбуку! Я привіз додому ножі із залізного дерева, тростинові капелюхи, пончо із вовни лами.

- А в чому була суть зміенавтського змагання?
- Ніякого змагання! Переважно фестивалі повітряних зміїв - це коли кожен показує, що придумав, а всі разом влаштовують свято. Конкурси можуть включатися теж, але зовсім не обов'язково. Торік у Дьєпі змагання було у вигляді рокаку-файту, битви шестикутних безхвостих зміїв рокаку. Перемога - коли зріжеш «ворожий» кайт, або пін торкнеться землі. І наша Поліна майже перемогла! Програла тільки одному досвідченому малайзійцю, який мав свій леєр - линву, на якій запускається змій. Усім іншим леєри видавало журі. Виявилось, у нього там цілий канат! Тому виходить, що рівність умов порушена. Хай там як, усі ходили й вітали: «Полінко, перше місце - твоє!»

У них, в Азії, дуже популярні змагання з комбат-кайтингу, зі спеціальними «бойовими» зміями. Леєр намащують клеєм і посипають скляними друзками - виходить пилочка...
В Індії пацани залазять на дахи і влаштовують бої зміїв між цілими районами! Дуже сильна культура зміїв у Японії. Народилася людина - там запускають одного змія, померла - іншого, на честь весілля - ще інакшого... Японського змія чути на відстані: на ньому причеплена стукалка. Летить малаєць - дзижчить... Китайський дракон - це фактично ланцюжок повітряних зміїв із головою попереду.

- Який із найекзотичпіших зміїв зараз можете пригадати?
- У Колумбії вразив народний змій гватемальців. Круглий, до 9 метрів діаметром, прикрашений аплікаціями на теми життя громади. Традиційно виготовляється він жінками, а запускається відразу п'ятнадцятьма чоловіками. І все це має сакральний зміст. Злітаючи, змій єднає землю і небо, «розповідає» світові про життя села, а потім розбивається - таку конструкцію неможливо посадити цілою. Правда, в Колумбії гватемальці зробили свого змія з місцевого, тоншого бамбуку, і апарат зламався ще до зльоту. Всі засмутилися, дехто навіть пустив сльозу. Вирішили розібрати раритет на сувеніри. Бережемо його частинку як реліквію.

Іноді надивишся такої чудасії!.. Приходить чоловік, прив'язує до пояса товсту волосінь, натягує й прикріплює барабан - і вітер виконує на линві свою нечувану музику! Мені таку волосінь подарували.

- Якийсь революційний вид мистецтва...
- А на своєму найпершому фестивалі ми бачили такий собі держак із величезним гвинтом. Людина з ним біжить проти вітру, гвинт починає обертатися і конструкція за інерцією переносить людину в повітрі метрів на сім. Ніколи б не подумав, що таке можливо! Бувають величезні змії розміром із двоповерховий автобус. Аби перевірити шви, в нього заїжджають на бусику з підйомником. Такого гіганта спочатку тримає команда з десятків людей, щоб вітер не надув, потім його розганяє менший змій.

Бувають керовані кайти на чотирьох леєрах - летять, як ти хочеш. На таких катаються скейтери і серфери. Літають риби, собаки, комахи, автобуси, відьми на мітлах, телефонні будки, клоуни... Причому навіть несиметричні й при цьому керовані! Часом на один леєр чіпляють сотні зміїв - виходить величезна гірлянда, що зависла в небі й тріпоче на вітрі. Ще на фестивалях виділяють спеціальні поля для різноманітних механізмів та іграшок, шо рухаються на вітрі. Збирається дуже багато дітей, бо там звучить музика вітру, завжди рух і повно перевтілень, як у казці. Деякі іграшки за допомогою вітру пускають мильні бульбашки, деякі показують сцени з казок...

- Ну, а змії, на яких літають люди, існують ?
- А як же - це дельтаплани і параплани. (Сміється). По суті ті ж кайти, тільки не прив'язані до землі. За допомогою послідовно сполучених кількох зміїв люди підіймалися в повітря з давніх часів.

- Ви щойно прибули з фестивалю на Сицилїї. Що було там?
- Безліч фруктів, морепродукти, вино. Літо не почалось, а ми вже наласувалися полуницями і позасмагали. А ще було повно музики. Щовечора - концерти, адже після смеркання зміїв уже не позапускаєш. Увечері на вулиці виходять дідусі з мандолінами та гітарами, і опиняєшся ніби у старому італійському фільмі. Наша Полінка встигла пограти скрізь - і з диксилендами фестивалю, і з бродячими музикантами, і з дідусями на вулицях, і відзначила своє десятиліття. Було супер!

- Ну ось і дісталися музичної теми. Десятирічна Полінка відома як «дівчинка-оркестр»!
- Грає на шістьох музичних інструментах, виконує джаз. Торік перемогла на всеукраїнському фестивалі «Диво-дитина». Завдяки своїм творчим успіхам уже чотири рази побувала в «Артеку». Щойно приїхавши із Сицилії, виступила на фестивалі «Жовта субмарина» в Києві - чекаємо на оголошення результатів.

- Звідки такі таланти?
- Вона навчається у херсонському Палаці дітей та юнацтва, в чудового викладача Семена Миколайовича Ривкіна, який працює вже 55 років. Діти його обожнюють. Поліна грає у створеному ним, відомому на всю Україну дитячому джаз-бенді «Диксиленд». Наші Петрик-Павлик навчались у нього ж - на тенор- і альт-саксофоні.

- To y вас вся сім'я музична?
- Можна сказати й так. Мама свого часу закінчила музичну школу за класом фортепіано, тепер відновлює своє вміння. Ну, а мене приставили до барабанів - у Семена Миколайовича заграє й заєць! (Сміється). До отримання «сімейної» грамоти від херсонської мерії ми підготували класичну джазову композицію «Скубіду». Її ж виконали у програмі «Танцюю для тебе» на каналі «1+1» а також у Франції, на фестивалі повітряних зміїв. На телебаченні Поліна отримала заохочувальний приз - бірманське кошеня. Її запитали про мрію, ось вона й побажала. Хоча можна було попросити машину, а то нашій уже 21 рік... (Усміхається). Правда, подарували нам і 10 тисяч гривень, на які ми видали листівки з краєвидами Херсона та віршами про нього місцевих поетів. Котика Поліна назвала Саксофон. Тепер у нас чотири саксофони!

- Щодо листівок. Здається, ви знайшли «доросле» застосування повітряних зміїв - аерофотозйомка. Як додумалися?
- На Заході зйомка зі змія чи повітряної кулі - не така вже й рідкість. Хоча справа дуже складна. Ідея в мене з'явилася ще в епоху плівкових фотоапаратів. Подумав - чому б не сфотографувати землю з неба на простій затримці камери? Використав реле часу із пральної машинки... Зараз у нас радіокерована платформа, камера відеоспостереження передає зображення на землю... Знімаємо і для душі, й на замовлення - наприклад, для Херсонського суднобудівного заводу.

До речі, завдяки зміям Петро і Павло вступили на бюджетне навчання до Київського держуніверситету. Навчалися у фізико-технічному ліцеї, написали наукові роботи: Павлик - про аерофотозйомку з повітряного змія, а Петрик - про зйомку зі щогли. Отримали відзнаки Малої Академії Наук.

- Усе так серйозно... Цікаво, скільки у вас власних зміїв?
- Понад двісті.

- І де ця армада зберігається?!
- Як де? - у квартирі! Вони переважно невеликі ще й у зібраному вигляді. Існують же й міні-змії.

- Що ви вважаєте найбільшим своїм шедевром?
- Популярність нам приніс турбінний змій - такий, що обертається навколо власної осі.

- Ви на Херсонщині одні такі - змієнавти?
— Звісно, ні. Тримаємо контакт зі скадовським осередком, донецькими кайт-фласрами... Продовжує активну діяльність мій колишній наставник Олексій Павлович Звєрік. Певно, найбільший в Україні фестиваль повітряних зміїв відбувається у Скадовську, він проводиться спільно з «Чорноморськими іграми».Насправді кайтфлаїнгова справа в Україні майже не розвинена. У Європі практично щовихідних десь та проводяться фестивалі, клуби змієнавтів там випускають власні журнали...

А в нас люди таким не цікавляться. Чи то дуже серйозні, чи то дуже інертні... Західні лікарі радять кайтинг як засіб від стресу. Якби ви знали, що таке попускати змія після зими! Може, так наближаєш космічну енергію...

Іноді чуєш: «Он як у вас усе цікаво, а в нас життя сіре...» То розфарбуйте його!

Євген Будько
“Міжнародний туризм”.- №4 (100).- 08-08.2011.- стр.122-128

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.