on-line с 20.02.06

Арт-блог

22.12.2021, 11:41

Але згадати потім ріки ці і монохром засніженої крони, цю лінію рядка і оборони, цю риму, як троянду у руці.

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Новости региона

23.02.2022, 16:07

Гончарівка запрошує на майстер-клас із пластилінової анімації

23.02.2022, 15:54

У Xepcoнi пpoxoдить oблacний чeмпioнaт з кaйт-флaїнґу

23.02.2022, 15:47

Дванадцять років з дня створення парку "Олешківські піски" на Херсонщині

> Новости региона > Маленькі вистави про історію Херсона: Як екскурсовод закохує людей в невелике провінційне місто
Все новости

03.02.2022 10:58

Маленькі вистави про історію Херсона:

Як екскурсовод закохує людей в невелике провінційне місто

Екскурсовод – професія, якої, насправді, не можна навчитися, при тому, що є певні знання й навички, які треба мати. Але справжніх екскурсоводів - майстрів своєї справи - ця професія, так би мовити, знаходить сама

Олена Бджола працює екскурсоводом лише шість років, але за цей час стала одним з найвідоміших в Херсоні гідів, її авторські екскурсії користуються попитом і у херсонців, і у гостей міста. Кожна з екскурсій має певну "фішку": цікаву тему, незвичайні історії, маловідомі факти. Олена переконана, що нецікавих міст немає, й особисто робить Херсон цікавим. Depo.Херсон дізнався, як вона стала екскурсоводом, аспекти роботи та про найбільш популярну екскурсію Херсоном.

Олена Бджола каже, що не мріяла про професію екскурсовода, не мала й гадки, що буде займатися цією справою. Але в житті на певному етапі все склалося таким чином, що ніби сама доля привела херсонку до справи, яка стала для неї улюбленою.

За освітою ви – не історик. Чому вирішили стати екскурсоводом? Що спонукало так зацікавитися історією Херсона, щоб розповідати про неї іншим людям?  

– Так, за освітою я – не історик. За першою освітою – філолог, за другою – бібліотекар і фахівець з архівної справи. Протягом майже усієї трудової діяльності працюю в бібліотечній системі. Зараз працюю в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О.Гончара.

Мій шлях як екскурсовода почався шість років тому. Тоді я працювала в невеличкій бібліотеці-філії № 13, яка мала краєзнавчий профіль. Тому було треба проводити екскурсії та інші заходи краєзнавчого спрямування. Кожний мій робочий день тоді починався з того, що я відводила своїх дітей до школи-гімназії №6 і йшла на роботу в бібліотеку на вулицю Богородицьку. Цей шлях проходив через стару частину міста. Кожного дня я дивилася на ці будівлі, й мені хотілося знати, що в тих стінах колись відбувалося, які пристрасті там вирували, які відомі люди побували. Якось я подумала, що люблю мандрувати, люблю ходити на екскурсії по інших містах. А що я знаю про своє місто? Майже нічого. До того ж й радянська влада, за часів якої я формувалася як особистість, не сприяла вивченню людьми історії рідних місць, особливо – до 1917 року. Та й за часів радянської влади нас не вчили любити свої міста або села, а вчили якоїсь абстрактної любові до великої країни.

Я почала замислюватися про те, чим може бути цікавий Херсон, шукати історичну й краєзнавчу літературу, багато вивчати. Зараз, коли я вже чимало знаю про історію цього міста, можу впевнено сказати, що люди, які вважають, нібито Херсон нецікавий й сюди не варто приїздити, неправі.

В нашому місті є чимало цікавого, але невідомого для містян. Зараз це важко уявити, але ще десь років  десять тому в місті мало хто знав про Херсонську фортецю – одну з найбільших й найважливіших фортифікаційних споруд на території Російської Імперії у XVIII сторіччі.

Якщо говорити про мене, то екскурсовод – справа, до якої я йшла багато років. Тепер розумію, що багато чого в моїй трудовій діяльності було підготовкою до цієї роботи. Я працювала у бібліотеках, трохи – на місцевому радіо, була акторкою аматорського театру. Ніби готувала себе до роботи екскурсовода, яка потребує й певних знань, й вміння спілкуватися з людьми, щоб зробити себе й свою розповідь цікавими.

У відомого письменника Юрія Полякова є висловлювання про те, що цікавість літературного твору – прояв поваги автора до читача. В роботі екскурсовода – така ж картина? Якими, на ваш погляд, мають бути складові хорошої екскурсії?

– Екскурсовод – не історик, а освічений аніматор, який грає маленькі вистави. Це популяризатор історії. Далеко не кожен історик і краєзнавець може бути хорошим екскурсоводом. Можна знати дуже багато, але не "тримати" аудиторію. Це я зрозуміла з часом. Спочатку мені здавалося, що я дуже мало знаю, тому вивчала дуже багато матеріалу й на початку роботи екскурсоводом намагалася розповісти екскурсантам максимум фактажу.

Але з часом зрозуміла, що володіння фактичним матеріалом – лише одна складова хорошої екскурсії. І її друга складова – драматургія, бо люди не запам’ятовують багато інформації, але дуже хочуть отримати позитивні емоції. Хороша екскурсія – це свого роду моновистава, вибудувана за усіма канонами драматургії, де є зав’язка, кульмінація і розв’язка. Щодо фактів, то я розповідаю екскурсантам те, що сама залюбки послухала б на їх місці. Людям більш цікаві розповіді не про щось епохальне, а про певні сторони буденного життя: як тут жили люди сто чи навіть двісті років тому, що їли, як працювали й відпочивали, які історії кохання розгорталися на теренах Херсонщини.

Коли під час екскурсій працюєш саме у такому ключі, налагоджується контакт з аудиторією, екскурсія проходить в форматі спілкування.

Тобто, як й у театрі, успіх екскурсії залежить від того, наскільки вдасться зруйнувати "четверту стіну" між акторами та публікою?

– Саме так. Оскільки на екскурсії приходять переважно херсонці, люди розповідають якісь історії про свої сім’ї, про те, як раніше виглядали ти чи інші будівлі в старій частині міста. Звісно, про це говорять переважно люди старшого віку. Для мене вдала екскурсія, коли є таке спілкування. Ще один критерій того, що екскурсія відбулася успішно – зацікавлення людей у вивченні історії свого міста. Коли проходить певний час після екскурсій, і я отримую зворотній зв’язок – люди кажуть, що почали самі потроху вивчати історію Херсона, відкривати її для себе. 

Були випадки, коли саме розповіді екскурсантів допомагали вам відкрити нові сторінки в історії Херсона, коли люди повідомляли щось приголомшливе? Може, просто були цікаві чи кумедні випадки під час екскурсій?

– Такого, що можна назвати великим відкриттям або чимось приголомшливим, я не пригадую, але цікаві і кумедні випадки були. Наприклад, маршрут однієї з екскурсій проходить повз Херсонську міськраду, й одного разу до групи підійшов чоловік, який чомусь вирішив, що ми там зібралися на підтримку мера, й почав перебивати мене, голосно критикувати міського голову. Це виглядало дивно, бо пройшло лише кілька днів після виборів, й міський голова на той момент ще нічого не встиг зробити взагалі.

Якось я з групою підійшла під час екскурсії до будівлі Херсонської ОДА, ми зупинилися, і раптом звідси вийшов тодішній голова ОДА Юрій Гусєв. Він, незважаючи на вихідний день, був там, побачив у вікно кабінету, що підійшла якась група людей, вирішив, що хтось проти чогось протестуватиме, захотів поспілкуватися. Коли він дізнався, що це – екскурсійна група, запросив нас оглянути "Музей влади", розташований на цокольному поверсі будівлі. Ми, до речі, дуже цікаво поговорили з очільником ОДА про історію Херсона й Херсонщини.  

Пригадую й такий дещо кумедний випадок. Під час однієї з екскурсій я розповідала людям про Сергія Сільванського, відомого херсонського юриста, краєзнавця та колекціонера книжок. Ми підійшли до будинку, де він жив, і познайомилися з теперішнею власницею будинку. Жінка запросила нас у двір подивитися, як він виглядає зараз. Ми довго намагалися розшукати, що ж у дворі лишилося з кінця XIX – початку XX сторіччя, з часів, коли там жив Сільванський. Навіть влаштували таку собі невеличку гру: вказували на якийсь об’єкт, а власниця казала, автентичний він, чи ні. Виявилося, що все у дворі перебудовано, за винятком вуличного туалету. Жінка показала нам його. Дійсно, споруда ця – дуже цікава й витримана в стилі тих часів.

Є у мене екскурсія, яка напевне має якусь містичну ауру. Екскурсія побудована на історіях про відомих авантюристів, життя яких пов’язане з Херсоном. Я нечасто її проводжу, але час від часу наважуюся, бо цікаво, що цього разу трапиться. А бувало різне. Наприклад, в дні з хорошою погодою несподівано починалися або дощ, або сильний вітер. Також під час саме цієї екскурсії трапляються зустрічі з різними, м’яко кажучи, дивакуватими людьми.

Ви згадали Сільванського. Він – знакова для Херсона постать. У місті й досі видаються його книжки. Чи відома його доля після 1917 року?

– Про цей період його життя немає достовірних відомостей. За одними даними, він був репресований в 30-ті роки минулого сторіччя, за іншими – багато років жив в Херсоні, намагаючись "не світитися", щоб не мати проблем, тихо розпродав свою колекцію. Є й інформація про те, що він переїхав до Росії, прожив там дуже довго й закінчив свій життєвий шлях вже у 70-ті роки минулого сторіччя. Але усе це – версії, офіційно підтверджених відомостей, на жаль, немає.

Кожна екскурсія – результат певної роботи, і, враховуючи наявність творчого компоненту, – певною мірою витвір. А кожний витвір дається автору по-різному. У вас є екскурсії, які робилися за натхненням, на одному подиху? І чи є такі, які довелося "вистраждати"?

– Почну з останнього. Є у мене екскурсія "Вулиця Ганнібалівська: готелі, борделі і таємниця архітекторського будинку". Вона користується великим попитом, але створювалася дуже важко. Я хотіла зробити екскурсію, присвячену борделям, які працювали в Херсоні за часів Російської імперії, коли "найдавніша професія" була легальною. Давайте визнаємо, що борделі – цікава для людей сторінка з історії будь-якого міста. Але зосереджуватися лише на цій темі я не хотіла, додала ще компонент про готелі та розповідь про деякі загадкові й дуже цікаві сторінки з історії Херсона.

Пошук інформації для цієї екскурсії був дуже важкою справою. Над жодною з інших своїх екскурсій я так довго не працювала: інформацію довелося вишукувати буквально по крупицям. Але воно того вартувало!

На одному подиху розробляються екскурсії, в основі яких лежать історії кохання. Є у мене екскурсія "Арт-кохання: любовні історії старого Херсона". Я зробила її за кілька днів в остаточному варіанті, бо було натхнення.

До речі, тематична екскурсія з історіями кохання планується до Дня закоханих. Це нова екскурсія під назвою "Аркан глінтвейну і кохання", у програмі якої – розповіді про яскраві історії кохання, пов’язані з Херсоном, а також частування.

Херсон тривалий час мав репутацію одного із найзанедбаніших обласних центрів України, який був перевалочним пунктом під час поїздок людей на морський відпочинок. Влада не один рік каже про необхідність покращувати туристичну привабливість Херсона, але значно більше для цього роблять екскурсоводи-ентузіасти: ви, Наталія Шальнова, Єгор Сидорович та інші.

– Щодо стану міста, то, на мою думку, Херсон потроху приводять до ладу. Ремонтується Потьомкінський сквер, облаштували й відкрили для відвідувань внутрішнє подвір’я Херсонської міськради, капітально ремонтується художній музей. Є зрушення на краще.

До речі, багато туристичних фірм, які організовують колективні поїздки на море, минулого року привозили людей на кілька годин до Херсона на екскурсію, і ці люди були приємно здивовані тим, що наше місто дійсно цікаве. Сподіваюся, цей рік буде ще більш насиченим.                     

Фото з архіву героїні матеріалу 

В`ячеслав Гусаков

Джерело





Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.