on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Новости региона

30.07.2021, 14:01

Херсонців запрошують до участі у фотоконкурсі для Вікіпедії

30.07.2021, 09:04

Всеукраїнський дистанційний відбірковий Фестиваль-конкурс козацької культури «Козацькі Барви» (Херсонська, Житомирська, Чернігівська області)

30.07.2021, 09:02

У Херсоні відбувся благодійний концерт на підтримку диригента оркестру "Гілея"

Антін Головатий

ГОЛОВАТИЙ Антін (Антон) Андрійович (1744-1797) - український військовий діяч. Походив із старшинської родини. Вдома здобув непогану, як на той час, освіту, що надалі сприяло його блискавичній кар'єрі. У свої неповні 13 років  потрапляє до Кущівського куреня Підпільненської Січі (1757). Ймовірно, що цей крок пояснювався бажанням  надати власній освіті завершеного вигляду, адже на той час саме через військову службу старшинські нащадки намагалися досягти успіху у житті.


На поч. 1760-х рр.  було обрано курінним отаманом, що відкрило йому шлях до подальшого просування по службі. Вже у 1764 , завдяки писемності та природному розуму, надано ранг полкового старшини й обрано на посаду військового писаря. Того самого року у складі запорозької делегації, яку очолював кошовий Федорів, Головатий був на коронації Катерини II і отримав пам'ятну срібну медаль. Головатий одним із перших зрозумів, що існуванню Січі у тому вигляді, в якому вона перебувала на поч. 1770-х рр., приходить край. Намагаючись зберегти все те із Запорозьких Вольностей, що ще можна було зберегти, він у 1774 подав Катерині II і Г. Потьомкіну проект реформування Війська Запорозького за моделлю Війська Донського.

Втім, на той час уряд уже вирішив знищити Січ, і місія Головатого не мала успіху. Крім того, проект  не залишився таємницею для запорозького загалу, і до кінця свого життя Головатий відчував недовіру з боку «старих» запорожців. Репресії проти запорозької верхівки, що відбулися після ліквідації Січі (1775), оминули Головатого. Маючи російський чин капітана, він вийшов у відставку і займався розбудовою власного господарства.
Після створення Чорноморського козацького війська його було призначено на посаду військового судді, а після загибелі під Очаковом кошового С. Білого  перебрав на себе керівництво запорозькою флотилією і пішими командами (1788). Серед військових операцій, в яких Головатий проявив найкращі військові здібності, були нічний перехід через Бузький лиман і напад на турецькі селища Аджидол і Яскі, здобуття штурмом фортеці на о. Березань, блокування турецьких сполучень по Дунаю і участь у здобутті фортець Тулча, Ісакча, Кілія, Ізмаїл (1790).

За винятково хоробрі дії під час даної операції його було нагороджено орденом Св. Володимира та Ізмаїльським хрестом. Коли після смерті Потьомкіна козаки-чорноморці вирішили просити Катерину II про надання їм для поселення «Кубанської сторони», саме Головатий очолив козацьку делегацію, що обумовило успіх місії. Протягом 1792-94  займався переселенням та влаштуванням козацтва на нових землях. При цьому не забував і про розбудову власного господарства - після його смерті залишилось декілька сот тисяч карбованців у вигляді готівки, майна та цінних паперів. Після відрядження кошового 3. Чепіги з двома полками до Польщі (1794) бригадир Головатий фактично виконував обов'язки кошового. У 1796  з двома полками і козацькою флотилією брав участь у т. зв. Перському поході, з якого не повернулося багато козаків.


Після смерті Чепіги  був кошовим отаманом Чорноморського козацького війська (1797 або 1796-97); помер через виснаження і хворобу на 53-му році життя. Похований у м. Катеринодарі. Його ім'я згадує у творах і листах Т. Г. Шевченко.

Р. І. Шиян

Література:
Короленко П. П. Первые четыре кошовых атамана Черноморского (ныне Кубанского) казачьего войска. - Екатеринодар, 1892;
Казачьи войска: Хроники гвардейских казачьих частей / Под ред. Шенк В. К.; сост. Казин В. X. - СПб., 1912. (Репринтное издание АО «Дорваль», 1992);
Уманець М. Антін Головатий, запорозький депутат і кобзар // Дерево пам'яті: Книга українського історичного оповідання. - Вип. 2. - Київ, 1992. - С. 341-374.


 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.