Національні школи: бути чи не бути?
12.12.2006
На зборах представників Ради національних меншин Херсонщини було сформовано пропозиції щодо забезпечення культурно-освітніх прав національних меншин на території області відповідно до закону «Про національні меншини в Україні» (1992 р.) та Державної програми відродження та розвитку освіти національних меншин. Їх розглядатимуть на найближчій сесії обласної ради. Чи дасть сесія відповіді на питання, які хвилюють громадян України, які бажають навчити своїх дітей рідною мовою та виховувати їх у дусі національних традицій?
1926 року на території Херсонського округу проживало 566 260 осіб. З них українців 77,4%, росіян –11,9%, євреїв – 6,5%, німців – 2,7%, інших національностей – менше одного відсотка. У районах компактного проживання національних груп утворювалися національні адміністративно-територіальні утворення. За часів Херсонської окружної інспектури народної освіти існувала «інспектура нацмена», яка знала питаннями національної освіти. У 1927-28 навчальному році національних шкіл було: німецьких – 90, єврейських – 88, польських – 10, шведських – 2, вірменських –1. Бракувало кваліфікованих вчителів, підручників національними мовами (Держвидав видавав їх малим тиражем, і коштували вони дорого).
Єврейське населення міста Каховки організувало збір добровільних пожертв для завершення будівництва нової шкільної будівлі та пришкільних майстерень. У держархіві Херсонської області зберігається список німецьких колоній, де школи утримувалися за рахунок місцевого бюджету чи договірних умов. І хоч місцеві бюджети того часу були більш ніж скромні, проте на «грамоту» кошти вишукувалися. У Херсонському окрузі існували не лише національні школи, а й дитячі будинки. Сироти виховувалися у 12 українських, 6 російських, 3 єврейських дитбудинках. Діяла в окрузі та мережа національних культурно-просвітницьких громадських установ. У Херсоні був польський клуб, єврейський робітничий клуб.
На Херсонщині зараз діє 573 спеціальні та загальноосвітні школи (у 39 викладання ведеться російською мовою, 33 школи двомовні, російсько-українські, решта - україномовні). Шкіл національних меншин, які б фінансувалися з держбюджету, немає. Існує недержавне навчально-виховне об'єднання Хабад, де вивчається іврит. У Новоолексіївській школі №1 викладають кримсько-татарську мову. Польську та грецьку мови навчають у школі №16 міста Херсона. Проте проблеми не лише у збереженні рідної мови.
Голова Ради національних меншин Херсонської області Юрій Іваненко каже: «Рада нацменшин об'єднує дев'ять національностей, які мешкають на території регіону. Проблем дуже багато. Немає фахівців, які знають культуру тієї чи іншої національності, немає літератури рідною мовою. Гранично складно провести будь-який культурний захід. Місцева влада згадує про національні меншини лише перед виборами або коли потрібно звітувати».
Віталій Москаленко
Погляд.- 2006.- 7 грудня
