Заводський художник
Вербів дуже гарне й затишне село, весняне сонечко спонукає пробиватися зеленій траві і воно починає розквітати. Навкруги багато зелені, квітучих дерев. Влітку можна побачити неймовірний захід сонця. Зимою випадає сніг, село вкривається немов білим покривалом та замерзає мальовничий сільський ставок...
Сонце гріє краще пічки і саме тоді, 1 серпня 1929 року в невеличкому селі Вербів народився Микола Березовський. З 1963 року Вербів став називатись Любимівка - це Андрушівський район Житомирської області. Змалку Миколку називали художником, хоча був звичайним сільським хлопчиком - веселим, цікавим, кмітливим, але сповненим пристрасті до малювання. Малював все, що його оточувало. Спостереження за світом рідного краю, вправи з малярства...
Він розуміє, що малювання стає сенсом його життя.
Коли виповнилося 24 роки, Микола змінив сімейний стан - одружився. В сім’ї народилося дві доньки та син. Згодом поїхав з родинною в степ донецький, працював на вугільних шахтах. Далі доля занесла в холодні Пермські землі Росії. І всюди він - художник-маляр.
На початку 1972 року житомирський художник із сім’єю оселився в стародавніх, літописних козацьких Олешках, звичайно, на той час - це Цюрупинськ. Працевлаштувався до будівельно-монтажного управління "Промжитлобуд-5". Микола Іванович закохався в теплосонячний край смаглявої Таврії - край соковитих помідорів та солодких кавунів. Тут і річка Конка, і сосновий рукотворний ліс на піску пустельному, і вода питна смачна й корисна. Дух козацький, славних запорожців він відчув в Олешках і побачив вулицю надії та площу доброти!
З січня 1980 року Березовський починає працювати на Херсонському целюлозно-паперовому заводі. ХЦПЗ існувало в Цюрупинську майже на тому місці, де була козацька Січ. Він прикрасив власними творами малярського мистецтва споруди та будівлі виробництва целюлози та паперу. Стіни переходів, коридорів, їдалень, роздягалень, профілакторію були розмальовані малюнками тваринного та рослинного світу нашого славного українського краю. Пригадую стінопис - розмальований перехід з інженерно-побутового корпусу до фабрики покрівельного паперу, який бачив на власні очі - то був шедевр малярства. Тут і зайці, і білки, і єноти, і лисиці, вовки та козулі, птахи, верби, дуби, берези, осокори, очерет, рогоз... Розмальовані були і труби комунікацій. Його малярський талант знаходить визнання серед працівників ХЦПЗ, картини спонукають замислитися над життям по-справжньому та зануритися в чарівні світи пейзажів.
В Олешківській міській бібліотеці № 3 імені Костянтина Кудієвського, що на Житлоселищі, можна побачити його роботи, а вдома він лишив лише одну картину.
Такий він, земний шлях художника Березовського - світлий, теплий, добрий...
Почив у Бозі Микола Іванович 25 травня 2009 року та похований на центральному кладовищі Олешок. Його могила майже поруч з похованням художника Валерія Бережка.
Іван Реуцький
Джерело інформації: «Вісник Олешшя».- №№ 97-98(11779-80).- 09.12.2021.- стр.6