Боротьба з... книжками
06.10.2006
Відомо, що часи більшовизму відзначалися постійною боротьбою. З ким лише вона не велася - з царатом, буржуями, контрою, білогвардійщиною, іноземними інтервентами, меншовиками, кадетами, есерами, анархістами, монархістами, троцькістами, бухаринцями, ворогами народу, куркулями, підкуркульниками, шкідниками, сіоністами, космополітами, імперіалістами, буржуазними націоналістами... Але щоб з книжками?!
Та судіть самі. У документах Державного архіву Херсонської області надибую Циркуляр Херсонського повітвиконкому усім волосним відділам народної освіти. «З отриманням цього організувати комісію по збиранню книг, що лишилися від поміщицьких бібліотек та які знаходяться поза обліком(!) на руках у різних осіб. Усе, що являє цінність для місцевого населення, залишити у Народній бібліотеці, а книги іноземні та спеціальні учені праці (!) відправити з описом до Центральної Радянської бібліотеки у Херсоні (Торговий провулок, ріг Ерделівської)». Як бачимо, будівничим нового життя не спадало на думку, що й у волостях можуть бути люди, котрі читають іноземну літературу та наукові праці.
І заходилися! 15 серпня 1923 року спеціальна комісія «во исполнение предписания» оглянула бібліотеку Бериславської центральної трудової школи і вирішила вилучити з неї 177 книжок 104 найменувань! Я лише наведу перелік вилучених видань: журнали «Богословский вестник», «Трудовая помощь», «Мирный труд», «Православная богословская энциклопедия», «Рассказы для детей о жизни Христа», «Краткая церковная история» Рудакова, «Житие св. Кирилла и Мефодия», «Преподобний Сергий Радонежский», «Иллюстрированная история царствования Александра II», «19 февраля 1861 года» (день скасування кріпацтва у Росії), «Великий князь Ярослав І», «Царь Иван IV Грозний», «Князь Владимир Мономах», «Екатерина II», «Великий князь Владимир Святой», «История Петра Великого» Польового, «Рассказы о Петре Великом» Петрушевського і навіть «Минин и Пожарский», «Суворов. Краткий очерк его жизни», «Мартин Лютер», «Иван Гус», «Карл Великий» і вірші Федора Тютчева.
Ну, коли література про діяльність святих чи царів явно не вписувалася у норми «морального кодекса строителя коммунизма», то чим завинили вірші Тютчева? Однак читач сам хай шукає логіку і робить висновки щодо того, від якого минулого ми відмовилися.
Сергій ГЕЙКО
"Наддніпрянська правда" № 75, 6 жовтня 2006 р.
