Чумацтво
Торговельно-транспортна корпорація людей, яка склалась у 16 ст. в Південній Україні з метою постачання солі з північного Криму в Україну, Польщу та інші сусідні країни. У 17 ст. чумаки, основу яких становило козацтво, крім солі, торгували рибою, лісом, кустарними виробами й т. ін. Для перевезень використовувались важкі вози - мажі, запряжені волами. Постійна небезпека, яка загрожувала чумакам, змушувала їх до чіткої організації, суворої дисципліни і озброєння. Озброєні ватаги чумаків налічували до 100 і більше маж. Таке об'єднання мало назву чумацької валки, якою керував обраний чумаками ватаг. Його мажа завжди рухалась першою, інколи фарбувалася в зелений колір і прикрашалася стрічками. Вона була запряжена найкращими вгодованими волами, роги яких золотилися і також прикрашалися стрічками та квітами. Із середини 18 ст. чумацтво стало одним із найважливіших промислів селян півдня України. Головним об'єктом перевезень став хліб, що доставлявся до морських портів, через які він у великій кількості вивозився за кордон. Чумацтво було найприбутковішим видом діяльності і дозволяло досить швидко сконцентрувати в своїх руках значні капітали. Серед чумаків було багато дуже заможних людей. Досить згадати, що саме з чумацького середовища постали великі українські землевласники і мільйонери Харитоненки й Терещенки. Специфіка цього роду діяльності сприяла появі цілого культурного пласту, глибоко вкорінилась у свідомість і світогляд українців. Чумацтво відбилось у фольклорі і творчості найвідоміших українських діячів культури. Із розвитком залізничного і водного транспорту в 70—80-і рр. 19 ст. припинило своє існування, а разом з ним зник і цілий пласт своєрідної української культури.
О. Л. Олійник
