on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новости региона

18.10.2021, 12:19

Приймаються заявки на 16-ий Всеукраїнський конкурс мультимедійних проектів «Врятувати від забуття»

15.10.2021, 09:06

У бібліотеці розпочав свою роботу інклюзивний креативний майданчик «Пізнай мене через творчість»

13.10.2021, 11:17

Як Херсон відзначатиме День захисників і захисниць України

 

Де на Херсонщині пташиний рай?

Джарилгач, Бірючий, Кінбурнська коса... Херсонщина завжди вражала туристів своєю дикою природою. І навіть якщо у всіх цих унікальних місцинах гості вже побували, ми все ще знаємо, як і що показати, щоб люди їхали і дивувалися. Так з’явилися «гори» на Херсонщині. Ну які там гори, скажете ви, отам, у степу? А звичайні - станіславські. їх народила креативна подача туристичного маршруту на цікавий ландшафт. Але, погодьтеся, все ж глиняні кручі на Дніпровсько-Бузькому лимані - далеко не гори...

А от є на Херсонщині дивовижні місця, куди, як-то кажуть, ще й нога журналіста не ступала. Недавно, під час традиційного фестивалю туристичної журналістики, його учасникам презентували Сиваський під. Територія, що утворює так зване блюдце, розташована у Новотроїцькому районі. Якщо їхати із біосферного заповідника «Асканія-Нова», це не менше 60 км, з Херсона ж - чи не 200 км.

І якщо вам захочеться сказати «яка ж тмутаракань», радила б не поспішати з висновками. Не тмутаракань, а рай - пташиний! Екскурсію для журналістів проводить особисто директор заповідника «Асканія-Нова», заслужений природоохоронець України Віктор Гавриленко. Так, до сьомого дива України, як називають «Асканію-Нову», Сиваський під не має жодного відношення. Просто очільник заповідника постійно розширює горизонти наукової діяльності, своєї і колег, вивчаючи природу всієї Херсонщини і не тільки. Розповідає, раніше, приміром, наукові співробітники їздили на експедиції до Криму. Зараз же, на жаль, такої можливості немає, але й у нашій, Таврійській стороні, досі залишається багато чого непізнаного - непочатий край роботи для науковців. Так Віктор Гавриленко з колегами став виїжджати на орнітологічні експедиції до Сиваського поду. Дивно, але те, що за кермом автівки - залюблена в природу людина, птахи тут, як і звірі в біосферному заповіднику, наче відчувають. Поки слідуємо подом, нас постійно супроводжують якісь пернаті.

- Оце мала чапля, біла чи бура, а буває ще й руда, бачите, он полетіла? Їх були вже винищили. Річ у тім, що свого часу пір’ячко саме цих птахів використовували для дамських шляпок, тому чапель вибили неймовірну кількість. А сьогодні пір’я не потрібне, і чапля вже не цікава, - розповідає Віктор Гавриленко.

Так мінливість у модних тенденціях врятувала цілий пташиний вид. Зараз чапля навіть не в Червоній книзі, з охоронного списку птаха виключили, бо загрози його зникнення немає. Загалом Сиваський під став домівкою для 20 рідкісних видів птахів - шилодзьобки, кулика-довгонога, крячка каспійського, мартина середземноморського... А рожеві пелікани! Пощастило, зустріли цілу колонію цих дивовижних птахів, які всілися по той бік болота, десь зо дві-три сотні метрів від нас. Тут рожевий пелікан ніколи не гніздиться, на Сиваський під прилітає харчуватися. І, треба сказати, червонокнижний красень ще той ненажера - за одну трапезу з’їдає не менше двох кілограмів риби.

- Ці птахи поки що не розмножуються. Їм ще немає по три роки, такі собі парубки й дівчата, які тільки формують пари, - додає Віктор Гавриленко.

Дивовижна у цій місцині не лише фауна, а й флора. Зізнаюся, вирісши у селі, ніколи в житті раніше не бачила такого крупного будяка (всім нам відома розторопша, така корисна для здоров’я). А на ньому - як ви думаєте, хто? А сонцевик реп'яшковий. Метеликів цьогоріч, якщо ви помітили, надзвичайно багато. Ну а тут для них взагалі розгуляй.

Землі Сиваського поду розташовані в межах Сиваської селищної ради. У сезон полювань ними абсолютно безкоштовно користуються мисливські господарства. У самому Сиваському понад 4 тисячі населення, і бюджету на 9 мільйонів такому великому селищу, зрозуміло, не вистачає. Заїжджі журналісти та представники Всеукраїнської туристичної асоціації дивуються: як, на такому мальовничому куточку громада нічого не заробляє? Місцева влада не збагне - а на чому ж тут заробляти?

- Ми тут з дитинства все це бачимо, і нам здається, що це звичні речі. Під розділяє Сиваське на дві частини, тому птахи у нас, прямо в селищі, постійно літають. Та й, розумієте, щоб показувати щось людям, потрібна туристична інфраструктура, а в нас нічого такого немає, - говорить сиваський селищний голова Віктор Батрановський.

Утім, особлива інфраструктура тут і не потрібна, говорять фахівці. Туристів, особливо тих, які приїхали здалеку, зараз приваблює дика, первозданна природа. Поставити максимум пару біо-туалетів і якийсь намет - цього вистачить для прийому автобусних груп. Звісно, що без екскурсовода не обійтися, але це все. І навіть за такий формат вже можна брати гроші.

- Зараз ми запускаємо, обкатуємо проект «Херсонтур». Запрошуватимемо відпочивальників пансіонатів на Арабатській Стрілці і відправлятимемо їх на екскурсію сюди. Тому що люди мешкають у містах і не бачать дикої природи. Алгоритм заробітку для громади, звісно, треба продумати. Це може бути і сувенірна продукція, - розповіла в. о. начальника відділу промоції та маркетингу департаменту туризму і курортів Херсонської ОДА Катерина Дерев’янко.

Тож перші відвідувачі на Сиваському поді можуть з'явитися вже цього року. Головне - не боятися пропагувати свій рідний край, який ми часом так недооцінюємо. Херсонщина - шлях до вражень!

Марина Савченко
«Новий день».- №28 (5385).- 10.07.2019.- стр.15

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.