Добротою одержимі душі
Валентині та Валентину Волковим із нагоди виходу їх книги “Осознание красоты спасет мир” присвячую
Одержима любов'ю
Шановне товариство! Рада вітати Вас усіх із святом - виходом у світ нової (10-ої!) просвітницько-поетичної книжки Валентини Волкової «Осознание красоты спасет мир». Це, дійсно, свято! Провідний мотив цієї книжки - намір авторки розповсюдження нових понять про суть життя людини на землі і в космічному просторі, Повітряному Океані, яким є Небо над головою, Валентина Костянтинівна і її чоловік Валентин Семенович пристрасно шукають істину земного життя і намагаються доторкнутися до витоків тієї таємниці, ім'я якій - Бог.
Вони внесли новий струмінь у поетичне слово, у розуміння ідей Реріха, його дружини Олени, у створення нових поглядів на життя і смерть, прекрасне і вічне; розуміння Любові і Бога через призму бачення невгамовних душ цієї чудової пари. Книжка пронизана світлом добра і краси, які важко знайти у такому складному і непевному сьогоденні. Валентина Волкова своїм поетичним нестандартним словом намагається донести до читача, забитого й затурканого життєвими проблемами й негараздами, красу ідеї, в яку сама свято вірить і намагається, щоб кожен із нас теж повірив, жив за законами правди і краси і був кращим у цьому світі. Девіз просвітницької організації Живої етики «Полум'я», якою керує десятки років В. Волкова, виражає суть, яку намагаються втілити в життя члени цієї організації, а саме: «Істина є Бог, тому що Бог є Істина і Любов!».
... Если ти поверил в Бога,
Это значит, стал ты мудрым.
Если ты поверил в Бога,
Значит, в мир добра прозрел,
Значит, полюбить сумел
Жизни путь. Дорогу к Богу.
В Правды свет Его идей!. ..(119).
Тому земля , на думку авторки, має бути окроплена світлом духовної краси, а не пустим дзвоном. До цього вона й закликає кожного із нас:
...Люди, славьте Бога не словами,
Пустыми, звенящими,
А делами, святое творящими!...
I ось ще якої думки дотримується поетеса:
...Встает над миром
Солнце каждый день,
В нем каждый день сияет
Сердце Бога.
А мы? Мы тонем в суете убогой,
Но нам задуматься
и глянуть в гору лень.
Бежим и падаєм, стеная на ходу,
И что - то ищем под ногами,
И с серцем БОГА не в ладу,
Других круша,
страдаем сами..,(121)
Вона намагається збагатити свої вірші жанрово і тематично, торкнутися усіх граней сьогоднішнього непростого життя і спілкування між людьми, посіяти у душі зерна добра і сподівається на добрі сходи. Не все досконале, вивершене у творчому доробку авторки. Але єдине, що є незаперечним,- це її світла віра в можливості людини бути доброю, випромінювати радість і дарувати любов іншим.
Майже усім нам болять серця за тим, як ми живемо, якими проблемами переймаємося, що відчуваємо і про що мріємо.
Та варто кожному усвідомити головні критерії у житті: «Істина одягається у Світло Краси, Любові, Справедливості, Доброти, Дружелюбності», і від цього буде залежати те, чим ми наповнимо наші душі, що будемо сповідувати, про що мріємо, яким би хотіли бачити своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.
Це зрозуміло. Бо за плечима переважної більшості із нас прожиті і пережиті роки, зболена пам'ять, рідкісні радісні миті в особистому житті, а чи в родині, у друзів, у державі. У кожного із нас - своя доля, своє бачення і сприйняття оточуючої дійсності, своє реагування на світ і довкілля. А якщо хтось взявся за перо, - то й свій художній почерк, своя стильова манера зображуваного. Але нас має об'єднувати одне - Любов до життя і людини, зокрема. Тому, щоб бути справжньою людиною (чудовим творінням Бога) на землі, а не тимчасовим гостем, на якій живеш сам, де зростають твої діти й онуки, на переконання Валентини Волкової, треба бути щиро відданому Слову і Богу, Любові і Доброті.
...Чтобы посеять Благодать,
Должны мы сердцем заснять!
И через этот личный свет
Увидеть, как цветет рассвет,
Окутывая Землю и тебя.
И серцем пламенным понять,
Что жизнь - сплошная Благодать,
Когда мы в ней живем, любя,
Мы любим Бога и себя.
Твори Добро! Живи, любя! (94)
Можна з впевненістю стверджувати, що після вдалого дебюту цієї книжки, як і попередніх, з якими мені пощастило ознайомитися раніше, ідеї Реріха, як і самої авторки та центру «Полум'я», яким керує вже десяток років Валентина Волкова, будуть розвиватися, зміцнюватися, набудуть нових прихильників, нових тонів і відтінків. Переконуєшся, що з цієї, вже далеко не юної поетеси-просвітянки, сформувалася яскрава особистість, неспокійна душею і думками, наповнена любов'ю і добротою.
І це не випадково. Її поезія завжди була чутлива до найгостріших проблем сучасності, а найбільше - до духовного світу людини. А її яскраві риси: пристрасність, емоційна наснаженість думки, глибинні роздуми про любов і ненависть, добро і зло, вічність і сьогодення - можуть допомогти кожному із нас зорієнтуватися у складному сьогоденні та знайти своє місце в житті. Ця книжка пронизана щирістю, задушевністю, яскравою образністю, зверненням до найсокровенніших людських почуттів, і дай Боже, щоб вона знайшла відгук у серцях широкого читацького загалу.
Таїсія Щерба,
член національної спілки письменників України
“Херсонський вісник”.- №6 (1019).- 11.02.2010.- стр.13
