on-line с 20.02.06

Арт-блог

06.09.2018, 13:50

Вересень-2018

Знову Вересень приїхав На вечірньому коні І поставив зорі-віхи У небесній вишині. Іскор висипав немало На курний Чумацький шлях, Щоб до ранку не блукала Осінь в зоряних полях. Р.Росіцький

Випадкове фото

Голосування

Що для вас є основним джерелом інформації з історії?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календар подій

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Новини регіону

22.03.2024, 13:15

Книга історій "Плач Херсонщини". Художниця створила ілюстрації використовуючи старослов'янські символи

  Художниця з Херсона Валерія Гуран працювала в Естонії та ...
20.03.2024, 23:16

Сквер на проспекті Незалежності в Херсоні назвали на честь Джона Говарда

  У Херсоні завершилось громадське голосування щодо перейменування ...
20.03.2024, 22:51

Присвятила 50 років свого життя театру. Історія Заслуженої артистки України з Херсона Олександри Тарновської

Заслужена артистка України Олександра Тарновська присвятила 50 років ...

Дотик музи

Про деякі миттєвості «Мельпомени - ХIV»
У неділю, 27 травня, урочисто завершив роботу вже ХІV Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». Його учасниками цього року стали 450 артистів, критиків, журналістів, діячів мистецтва і культури із семи країн. Цілий тиждень наше місто перебувало під владою однієї пристрасті – театральної. Ніби сама Мельпомена легенько торкнулася кожного глядача, змушуючи його сміятися, плакати, палати від люті або замислюватися над сенсом буття.
І, незважаючи на те, що цього року фестиваль був менш представницьким, ніж у попередні роки (криза, на жаль, не обходить навіть муз), свято, якого завжди так чекають херсонці, відбулося.

Проста філософія буття
«Гран-прі» отримав беззаперечний лідер – Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка за виставу «Грек Зорба» Н.Казантзакіса (постановка Віталія Малахова). У коментарі «Комерсант Weekend», невдовзі після прем'єри в Києві, зазначається:
«Нечасте, на жаль, співробітництво режисера Віталія Малахова й артиста Анатолія Хостікоєва приносить чудові художні результати. Режисер побачив в історії про цивілізованого депресивного англійця, який пізнав нову філософію життя після зустрічі з нестримно темпераментним і чуттєво мудрим греком Зорбою, близьку собі тему: дійсно вільним є лише той, хто уміє цінувати кожну мить буття. Що стосується головного виконавця, то Анатолій Хостікоєв, здається, навіть фізично втілює цю думку.»
І справді, його таланту і харизмі віриш одразу й остаточно. Історія Алексіса Зорби, знайома мало не цілому світу, знову оживає на сцені».

Життєлюбство Зорби так і бризкає на всі боки, як сік розчавлених на сцені апельсинів.
Цікава і незвична народна артистка України Наталія Сумська в ролі Гортензії – «чотири рази адміральської вдови» – дуже не юного інфантильного створіння, що живе спогадами про бурхливу юність і ванни з шампанським. Але хвилини справжнього щастя дав їй лише Зорба..
Проста філософія любові до життя вражає глядачів, бо мало хто може нині відчути себе повністю вільним. Коротші чи довші, але оті невидимі мотузки міцно тримають нас, часто заважаючи відчути справжній смак людського буття. І розірвати їх здатна лише дуже сильна і дійсно вільна людина.

Круги пекла Янки Купали
Республіканський театр білоруської драматургії в особі свого директора, заслуженого артиста Білорусі Ігора Сігова, на нинішньому фестивалі за спектакль «Янка Купала. Круги раю» отримав лише нагороду «За плідну співпрацю, творчість та високу майстерність». Хоча, на мою думку, і заслуговував на більше, адже вистава розповіла про справжні круги пекла, а не раю, крізь які «совєцькою» владою змушений був пройти національний поет Білорусі. Ця історична драма – авторський проект режисера-постановника Світлани Науменко, здійснений до 130-ї річниці з дня народження Янки Купали. Його називали білоруським Шевченком, він бачив у своєму житті добро і зло, щирі порухи душі і закоренілий цинізм, кохання і ненависть.

Про що боліла поетова душа, чи був він зрозумілим і прийнятним у ті криваві й суперечливі часи – з 1917 по 1942 роки, – на ці питання дає відповідь вистава білоруських митців. Денис Паршин у ролі Поета виглядав водночас мужньо і беззахисно, проте зумів передати весь трагізм становища людини зовні нібито, як на радянські часи, благополучної, але зі страшним вічним болем у серці. З одного боку – Лауреат Сталінської премії, Академік двох академій, власник квартири і автомобіля, а з іншого – безкінечні доноси й виклики на допити в НКВД, звинувачення у створенні неіснуючої організації «Союз визволення Білорусі», спроба самогубства у 1930 році і – найганебніше – примус писати хвалебні вірші про ненависну радянську владу і комунізм.

Колишній автор світлих і радісних, патріотичних творів про рідну Білорусь змушений був ламати себе, а це нестерпно боляче... Жорстокість і цинізм «влади хамів», які врешті й призвели Янку Купалу до самогубства, дуже виразно зіграли актори театру. До речі, за однією із версій, це було не самогубство, а зі сходів 9 поверху готелю «Москва» поета скинули НКВДисти. Це нічого вам не нагадує? Наприклад, смерть Сергія Єсеніна чи розстріл у карельському лісі Миколи Куліша і Леся Курбаса. І ще багатьох кращих митців й інтелігентів. Вистава закінчилася, але відчуття болю за «розстріляне українське, білоруське, російське Відродження» залишається назавжди....

Особистість в історії: дубль третій
Шекспірівського «Макбета» у постановці Сергія Павлюка представили наші сусіди – театр із Миколаєва. Вистава отримала нагороду за кращу сценографію (Алла Лактіонова), яка дійсно була оригінальною. Сергій Павлюк втретє звертається до відомих особистостей, які залишили в історії (або в літературі) дуже своєрідний слід: Гамлет, Калігула, а тепер – Макбет. Не злодій-убивця, а слабкодуха людина, яка нібито і прагнула влади, і водночас боялася її. На фоні цинічної дружини сам Макбет виглядає нікчемним і ницим боягузом, який згодом, увійшовши в роль тирана, починає вбивати найближчих друзів. І згодом – доля усіх тиранів – гине сам, знищений народом і колишніми союзниками. Вистава дуже видовищна, дещо навіть перенасичена музикою й ефектами. Але чомусь час від часу виникало відчуття вторинності: це вже було, костюми у стилі «садо-мазо» та довгі плащі й високі кашкети «а ля наці» дратували, а музика місцями нагадувала про «Страшну помсту.»

«Одружитися?»–«Ніколи!»
Відомий Пермський театр «У Моста» цього разу привіз на фестиваль «Одруження» Миколи Гоголя (режисура і сценографія Сергія Федотова). Оскільки цей театр позиціонує себе як театр містики, атмосфери і підсвідомості, то Гоголь – саме те, що потрібно: і шанувальники класики задоволені, і містика присутня. Дійсно порадувало те, що актори, граючи класику, і розмовляють правильно, і костюми носити вміють, незважаючи на деяку гротесковість. Але все – в міру: Подколєсін в міру нерішучий, Кочкарьов – у міру жвавий, Агафія Тихонівна взагалі неперевершена. Було приємно почути такого знайомого Миколу Гоголя і побачити справді професійну постановку класичного твору, здійснену театром, який минулого року ввійшов до десятки кращих в Росії. Засновник і художній керівник Сергій Федотов теж отримав нагороду «За плідну співпрацю, творчість та майстерність».

Сестрам – по сережкам
Кращою виставою назвали «Короля Лір» В.Шекспіра Володимирського обласного академічного театру в постановці режисера з Литви Лінаса Зайкаускаса. Вистава херсонців «На великій дорозі» перемогла в трьох номінаціях: «За кращу режисуру» – Сергій Павлюк, «За кращу чоловічу роль» – Руслан Вишневецький, «За кращу епізодичну роль» – Євген Гамаюнов. Призи за кращу жіночу роль отримали молода актриса з Азербайджану Нігяр Гасанзаде (вистава «Алі і Ніно») і Наталія Кузнецова з Нижнього Новгорода (вистава «Заспів мадонни з Пінеги»).
Отже, до зустрічі на ХV, ювілейному, фестивалі «Мельпомена Таврії». До нового дотику Музи.

Тетяна Крючкова
"Вгору".- №22 (505).- 31.05.2012.- стр.32

http://www.vgoru.org/modules.php?name=News&file=article&sid=11991

Напишіть свій коментар

Введіть число, яке Ви бачите праворуч
Якщо Ви не бачите зображення з числом - змініть настроювання браузера так, щоб відображались картинки та перезагрузіть сторінку.