Дронова Валентина
Заслужена артистка України
Замріяна та щаслива, закохана в життя, поезію та музику Валентина ще з дитинства мріяла про сцену і завжди була першою серед однолітків. Вона гарно співала, читала вірші та бачила себе на великій сцені. Очі сіяли щастям, коли її зарахували до Дніпропетровського театрального училища. Стрункий стан, пишне довге волосся і чарівний голос підкорив глядача одразу. Справжній театральний дебют відбувся у 1970 році, актриса отримала свою першу роль у виставі «Перший гріх» за п’єсою О.Коломійця.
Театральний шлях актриси розпочався у Кримському академічному російському драматичному театрі імені Максима Горького. Потім були інші театри. І ось нарешті у 1993 році Валентина Іванівна вступила до Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. За плечима уже був чималий досвід, почесне звання заслуженої артистки України (1978 р.), високі нагороди уряду: Почесна грамота Президії Верховної Ради України (1982 р.) та орден «Знак пошани» (1986 р.). Але саме головне визнання глядачів. Створені актрисою образи завжди були чуйними, справжніми, неповторними: Аза – «Циганка Аза», Титарівна – «Титарівна», Графиня – «Фігаро», Євгенія – «Милий, хороший, коханий», Маргарита – «Багато галасу даремно», Полін – «Малюк», Леонсія – «Дім, де все шкереберть», Ліда – «Кадриль», Фенна Степанівна – «Шельменко - денщик», Маруся – «Маруся Богуславка», Купавіна – «Вовки та вівці», Надя – «Любов і голуби», Маргарита Андріївна – «Звідки беруться діти», Джулія – «Між небом і землею», Стеха – «Назар Стодоля» та багато, багато інших.
Валентина Іванівна завжди готова працювати. Якщо зібрати всіх героїнь актриси, то вони постануть перед нами дуже різними, але по-своєму чарівними. Бо в кожній жінці, в кожному образі Валентина Іванівна перш за все шукає жіночу чарівність, красу душі. Актори старого гарту так говорять про таких як вона: «Якщо треба, то актриса і костюм свій прикрашає і не жалкує часу для репетицій і постарій шкільній звичці роль перепише у зошиті». Валентина Іванівна поетична натура. Поезія – це частина її самої. Вірші Цвєтаєвої, Вертинського, Лесі Українки, Шевченка та інших видатних поетів увійшли до її поетичних програм. Свій творчий шлях вона сама складала по камінчику, не завжди граючи ті ролі, що хотілося, але завжди з натхненням і чесно.
