Реконструкція чи афера?
02.08.2007
Херсонці, небайдужі до долі чудової будівлі
– колишньої Херсонської міської думи, а нині Херсонського обласного художнього музею ім. Олексія Шовкуненка
– давно звернули увагу на потворні вікна, доречні хіба що на стінах складу, але вставлені у фасад пам'ятника архітектури.
Ще більше лякає абсолютно "цементний" колір шпаклівки, якою покривають вапнякові стіни будівлі. Чи варто було знімати стару чорну цементну "шубу", щоб знову покривати вже пошкоджений цементом вапняк ("черепашник") новим складом, що містить цемент?
Місяць після першої публікації місяць дозволив значною мірою прояснити цю темну історію.
На жаль, найстрашніші побоювання долі пам'ятника архітектури повністю підтвердилися. По-перше, став зрозумілим механізм, який дозволив чиновникам понівечити фасад. Коли 1988 року у музею з'явилися серйозні проблеми, обстеження будівлі провів київський інститут "Укрпроектреставрація". І вже 1989 року розпочалися роботи – ремонтно-реставраційні. Але коли у 2006 році обласна адміністрація звернулася до Кабміну з проханням допомогти врятувати пам'ятник архітектури, за справу взявся чомусь інститут "НДІ Проект-реконструкція". І проектно-кошторисну документацію підготували їм на реконструкцію, а не на реставрацію. І в документах значиться: "Роботи з реконструкції...", "...будівельних робіт реконструкції..." Втім, якщо вірити директору музею Аліні Доценко, то "... з державного та обласного бюджетів були виділені кошти на реставрацію музею "("Вгору" №28 (250) від 12.07.07). Виникає питання: то на що депутати облради та держбюджет виділяли кошти? На реконструкцію або реставрацію?Якщо на реставрацію, то ми маємо справу з банальною фінансовою аферою, яка називається: нецільове використання бюджетних коштів. Виникає питання: чи не тому реставрація перетворилася на реконструкцію, що реставратори ніколи, за жодних умов, не платять чиновникам відкатів?
Іронія ситуації полягає в тому, що поряд із Художнім музеєм – на вулиці Суворовській – розташована знаменита будівля колишньої грязелікарні (до революції тут розташовувалося "Товариство взаємного кредиту") – ще один видатний архітектурний шедевр Херсона. Ці два будинки з'явилися у місті майже одночасно, їх навіть будував один архітектор – Антон Сварик. Нещодавно будівлю грязелікарні було капітально відремонтовано. Так ось, тут нові віконні рами з сучасними склопакетами точно повторюють чудовий декор старовинних вікон, а двері, закуплені на prostodveri.com.ua, ідеально вписуються в образ будівлі. Саме так і має бути, коли йдеться про ремонтні роботи на пам'ятнику архітектури.
А якщо порівняти старовинні музейні двері, що ще збереглися, з чудовим різьбленим орнаментом і нові музейні вікна без будь-яких декоративних "надмірностей", контраст вражає. Особливо страшно це виглядає з боку вулиці Комунарів. Убога драбинка на місці зруйнованих кілька років тому красивих парадних сходів, зафіксованих на весільних фотографіях не одного покоління херсонських молодят (довгий час тут розташовувався обласний РАГС). Розкішні старовинні різьблені двері. Моторошні "складські" вікна. Межатажні карнизи, варварськи пробиті ринвами, - заощадили на "колінах". І стіна, замазана цементною шпаклівкою на рівні другого та третього поверхів.
Старовинні двері потрібно терміново рятувати, оскільки проектно-кошторисна документація підготовлена на заміну не лише вікон, а й дверей. Важко знайти розумну причину для заміни добротних міцних і красивих музейних дверей.
Що стосується горезвісної цементної шпаклівки, то будь-який херсонець може помилуватися на неї прямо біля входу в музей з боку вулиці Леніна. Зліва від дверей розташований кут цокольного поверху, від якого вже починається поверхня оголеного черепашника і де закінчується оштукатурена та пофарбована частина стіни. Цей кут з боку оголеного черепашника загладжений саме цією цементною шпаклівкою. Вже зараз вона легко відокремлюється від каменю та падає на тротуар. Достатньо трохи пальцем підчепити.
Такого роду шпаклівку застосовують по цементовмісних або нейтральних (цегла) підставах, але ніяк не по вапняку. Директор музею Аліна Доценко стверджує, що склад колишньої чорної цементної шуби "сприяв підсмоктуванню атмосферної вологи у кладку стін". Цікаво, а до нинішнього цементного складу це твердження стосується чи ні? Порушено було і температурний режим проведення робіт. Швидкотвердні склади типу СТ225 застосовують при температурі не більше 30°С. У середині червня на південному фасаді музею було набагато спекотніше. Втім, це вже питання до технагляду.
Цей самий технагляд в особі фахівця облуправління капітального будівництва Юрія Туркевича на прес-конференції в музеї говорив про те, як ідеально сумісні просочення та шпаклівка. Але журналісти так і не почули від нього відповіді на запитання, чи ця пара складів сумісна з вапняком. Сумісність СТ17 і СТ225 між собою означає лише те, що цементна шпаклівка може відвалитися разом з грунтовкою, що глибоко проникла в камінь. Внаслідок чого фасад архітектурного шедевра може бути зруйнований фізично. Ґрунтовку СТ17 Юрій Туркевич назвав чомусь "просоченням". Справді, існують спеціальні реставраційні просочення для закріплення вапняку та порятунку його від руйнування. Є спеціальні реставраційні штукатурки (у тому числі марки "Церезит"), що дозволяють імітувати зруйновані деталі будь-яких поверхонь. Ними користуються реставратори. Але ж херсонські чиновники не хочуть реставрувати головний фасад Херсонської області. Їм зручніше пофарбувати його акриловою фарбою, як паркан.
Нещодавно Художній музей було номіновано на участь у конкурсі "7 чудес України" та внесено в офіційний топ-список 100 об'єктів, що вийшли до першого туру конкурсу. Тобто ця будівля увійшла до сотні найбільш значущих у загальнокультурному (історичному, архітектурному, археологічному, природному тощо) відношенні пам'яток усієї України. Отже, "реконструкція", що спостерігається, - це скандал загальноукраїнського масштабу.
А тепер про головне, навіщо все це писалося. Ще не пізно багато виправити. Крім цементної шпаклівки, на жаль. Необхідно повернути розкішну тротуарну керамічну плитку, аналогів якої, за словами Аліни Доценко, не було у Європі. Відремонтувати двері, якщо це потрібно, але не прибирати! Відновити зруйновані сходи (з боку вулиці Комунарів) і центральний балкон. Такі технології у світі існують. Ось тоді справді головний парадний фасад Херсонської області стане справді одним із ста "Чудес України".
Михайло Підгайний
Вгору.-2007.-02.-08
