Реквієм «Комінтерну»
Його все одно чекала «смерть» - довга і болісна. Можливо, на краще, що він згорів протягом однієї ночі 1999 року, але залишив після себе у херсонців добру пам'ять. Адже він був для них вікном у світ чудового. У невеликому залі, забувши про труднощі та негаразди, йшли у світ ілюзій та мрій.
Минулого літа кінотеатру виповнилося б 86 років...
Народженню передувала шестирічна історія становлення першого кінопоказу в нашому місті.
Вперше херсонці побачили кіно 1909 р. Демонстрували кінострічки на баржі. Вона стояла біля пристані, з якої починалася вул. Потьомкінська (тепер К. Маркса). Це був так званий електричний театр «Енергія». Тривалість сеансу - 5-10 хв. Незвичайне видовище швидко поширилося в місті. , ілюзіон "Олімп", театр "Рекорд".
Глядачів вражала жива фотографія. Це був атракціонний період кіно, демонструвалося воно в антрактах театральних вистав. Звідси і назва: кіно+театр=кінотеатр.
Коли кінематограф зжив себе як технічний атракціон, коли почали приділяти увагу змісту фільмів та з'явилася система прокату – у Херсоні відчинив свої двері перший справжній кінотеатр із претензійним ім'ям «Ампір». Його власником був І. А. Спектор.
3 червня 1915 р., за повного аншлагу, кінострічкою «Пригоди знаменитого авантюриста М. Р. Савіна» відкрився кінопоказ. Усі фільми привозили з Одеси, де були філіали французьких кінофірм «Патє» та «Гомон».
З цього дня і до 1917 року «Ампір» – провідний кінотеатр міста. На його екрані демонструються вітчизняні салонно-психологічні мелодрами: "Лебідь, що вмирає", "Танець смерті", "Смерч любовний" - і авантюрно-пригодницькі фільми: "Сонька - золота ручка", "Антон Кречет" - та інші.
1920 року «Ампір» був націоналізований. І з листопада 1924 став називатися по-новому - Держкіно імені Комінтерну.
Наближалася ера звукового кіно, а екран "Комінтерну" мовчав. Наслухавшись про кіно в столиці, херсонці мріяли про своє. Їх вже дратували тапери (музиканти-піаністи, які супроводжують фільм) та титри, що пояснюють сенс сюжету.
"Українфільм" затримував доставку спеціальної апаратури.
Бажання почути голоси героїв, музику та інші звуки, що супроводжують фільм, настільки опанувало працівників кінотеатру, що вони на голому ентузіазмі самі змонтували звукову апаратуру (Кудрявцев, Око, Ровман, Макар'ян, Федотьев).
1 березня 1932 р. городяни не лише дивилися, а й слухали один із перших радянських звукових фільмів «Снайпер» (виробництво кіностудії «Ленфільм», сценарій та режисура С. Тимошенко). З цього дня кінотеатр отримав ще більш хитромудре ім'я: «Перше комсомольське звукове кіно, Держкіно Комінтерн».
Навіть під час трирічної окупації Херсона кінотеатр не перервав свого трудового стажу. Щоправда, підданим йому німцями ім'ям «Глорія».
Після перемоги «Комінтерн» продовжує повсякденне життя трудівника.
Навіть коли з'явилися «Україна» та «Ювілейний», до каси «Комінтерну» завжди була черга. «Старий» працював майже до самої «смерті»: один-два сеанси, але давав.
Олександр СКОРОХОД
«ГривнаСВ» № 7 29 грудня 2001
