Єлізаров Олексій Георгієвич
Народився 13 серпня 1942 р. в с. Магдалинівка Чаплинського району Херсонської області.
1968 - закінчив Кримське художнє училище ім. М.С. Самокіша. Педагоги: Хабаріна В.Г., Шипов А.І.
1992 - член Національної Спілки художників України.
Звернення до Бога для художника Єлізарова так само необхідне, як і природне. Для нього це - не лише духовна потреба, але й з'єднуюча ланка сучасного зі спадщиною, яка нас оточує. Свій творчий підйом на початку 90-х років він також пов'язує з Божим знаменням.
Художник без натиску веде за собою глядача у свій цікавий поетичний світ. Це здебільшого природа рідної Херсонщини. На цій землі людина відчуває себе впевненою і потрібною — «Мій дід» (1970), «Серпень» (1992), «Юність» (1982), «Весна» (1985).
Пейзажний жанр улюблений у художника. Він відданий йому з перших самостійних кроків у мистецтві. Ставлення до природи у нього завжди наповнене трепетом хвилювання, емоційними переживаннями, бо живий світ природи також підвладний радощам, страху, горю, як і людина. Лебідь («Самотність», 1989), коні («Табун», 1991), коза («Гроза», 1992), собака («Чекання», 1985), ворона («Стогін», 1989) - вони на полотнах не лише доповнюють стан природи, але й несуть заряд поетичного одкровення автора.
В 90-і роки художник розпочав серію «Дитинство». І знову пронизлива ніжність і тривога охоплюють, коли дивишся на його роботи «Журавлик», «Стригунок». Про внутрішні роздуми свідчать і назви його творів «Покинуте гніздо» (1991), «Безмовність» (1998), «Чортополох» (1991), «Сум» (1990), «Сліди віків» (1992). Від них випромінюється спокій, сум людини, яка сприймає світ не лише очима, а й серцем. Майстер написав декілька полотен на біблейську тему. Серед них «Сотворіння світу», «Прочанин», «Знамення», «Мандрівник».
Технічно картини відрізняє знання автором досягнень сучасного живопису та постійний пошук свого шляху.
Джерело: Художники Херсонщини.- Херсон: Надднiпряночка, 2002. - 166 c
Галереї
 Живопис |
