on-line с 20.02.06

Арт-блог

03.11.2020, 10:46

Ноябрь-2020

Мне мил ноябрь - предшественник зимы, Хоть самодур и нравом переменчив, С дождём и снегом, властью ранней тьмы, При свете фонарей почти застенчив... Люблю туманы, хруст подстывших луж, Незрячесть к лицам, дом с горячим чаем Ноябрь суров и сентиментам чужд, Скуп на цвета... Но так порой отчаян! Вдруг впустит солнце. И оно, спеша, День рассветит, раскрасит, отогреет... Весна - и только. Вот тогда Душа Вся встрепенётся и ...зазеленеет Алла Мироненко

Случайное фото

Голосование

Что для вас служит основным источником информации по истории?

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Календарь событий

 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Новости региона

23.06.2021, 12:09

До Херсона їде фотовиставка «Обличчя нових громад»

18.06.2021, 11:55

У Херсоні відбудеться концерт нового музичного проекту Святослава Вакарчука «Оранжерея»

15.06.2021, 15:39

У липні херсонці зможуть відвідати фестиваль театрів "Молоко"

> Туризм, отдых, развлечения > Оздоровление в Таврии > Лемурійське озеро волає про порятунок

 

Лемурійське озеро волає про порятунок

Замість лікувальних грязей - шар солі
Херсонщина може позбутися однієї з своїх туристичних принад, а десятки тисяч хворих по всій Україні - шансу полегшити протікання недуги чи навіть позбутися її. Адже тут просто на очах зникає древнє Лемурійське озеро, яке є частиною Сиваша. Його рожеві води настільки багаті мінеральними сполуками, що «дають фори» навіть знаменитому Мертвому морю в Ізраїлі. Тож після того, як впродовж останніх кількох років існування цілющої водойми набуло широкого розголосу, до Лемурійського озера розпочалося справжнє паломництво. Причому їдуть сюди не тільки з усіх куточків України, а й з Білорусі, Польщі, навіть Німеччини. Часом людину навіть приносять до купелі на ношах, а за тиждень-два вже бачать її на ногах! І такого заряду бадьорості вистачає кому на рік, а кому й на довше. Та біда в тому, що від чудодійних сиваських грязей незабаром може нічого не залишитися.

Мешканці найближчих до Лемурійського озера сіл Іванівка й Григорівка у Чаплинському районі помітили, що за лічені тижні осені рожеві води відступили від берега Лемурійського озера де на сотню метрів, а де й на кілометр. Автор цих рядків особисто пересвідчився у сказаному, побачивши на власні очі висохлі цілющі грязі, вкриті шаром солі. Дном водойми тепер катаються на автівках, і вода не може навіть заповнити сліди від шин. Селянам це загрожує катастрофою: якщо Сиваш висохне, а його рятівні грязі перетворяться на твердий панцир і втратять лікувальні властивості, гості сюди просто перестануть навідуватися. А отже, туристичний бізнес, який на Присивашші тільки-но почав активно розвиватися, знову «помре».

- Два роки тому я перебувала на обліку у службі зайнятості як безробітна і виживала тільки за рахунок городу, домашньої птиці та продажу молока від своєї корівки. Більше допомагати було нікому - син служить у 72-й бригаді морської піхоти і шостий рік воює на сході України. Та ось за допомогою грантової організації побувала на Івано-Франківщині, побачила, як там облаштовують бази зеленого туризму та приймають відвідувачів, і сама загорілася. Спільно з чоловіком зробили у хаті ремонт, придбали нові ліжка, постільну білизну і два роки тому відкрили свій міні-готель під назвою «Вікторія». За перший рік її існування у нас побували всього 5 приїжджих, а цього року - вже 50! Прибували звідусіль: зі Львова та Полтави, Києва й Миколаєва, Дніпра та Харкова. Комусь було цікаво просто подивитися, як живе село, зустріти корову з череди й спробувати свіжого молочка, поласувати виноградом та фруктами просто з дерев. Але більше половини моїх гостей приїздили насамперед для того, аби поправити здоров’я у нашому Лемурійському озері. І якщо воно зникне, наплив туристів також одразу «всохне», - переконана власниця садиби зеленого туризму «Вікторія» у селі Іванівці Вікторія Рольян.

Від рожевого озера і добробут залежить
Іванівка разом з іще чотирма селами Чаплинського району входить до складу Присиваської об’єднаної територіальної громади. Її на Херсонщині вважають регіональною столицею екотуризму. І справедливо: тільки в центральному селі Григорівці з чотирьох сотень домоволодінь кожне четверте стало саме садибою зеленого туризму. Громада бурхливо розвивається: щойно приватники збудували першу чергу готелю на 20 місць і готуються зводити другу й третю черги. У ОТГ всюди ударними темпами реконструюють водогін, чистять вулиці, облаштували дитячий майданчик, розбивають квітники. Для цього з’явилися й фінансові можливості: приміром, якщо по всій області надходження від податку на доходи фізичних осіб падають через кризу, викликану епідемією коронавірусу, то у Присиваській ОТГ вони з початку року тільки зростають.

«Тільки за рахунок ПДФО наш бюджет цьогоріч вийшов у плюс на чотири з лишком мільйони гривень. А це, на хвилинку, десята частина від усіх доходів громади. У ОТГ є вдосталь роботи і перспектив для власних бізнесів, тож у наші села повертається молодь. Маємо хороший потенціал і планів громаддя: від створення велопаркувань до будівництва комунального готелю. Дуже не хотілося б ставити хрест на туризмі і всьому іншому тільки через те, що Сиваш обмілів», - говорить голова Присиваської ОТГ Сергій Кліщевський.

Сиваш «душить» дамба
Але що ж таки сталося з Сивашем та Лемурійським озером? Одна з причин падіння рівня водойми - тривала посуха. Адже три місяці поспіль у Присивашші жодного більш-менш щедрого дощику не було! Та селяни переконані: навіть в умовах глобального потепління Лемурійське озеро можна і треба врятувати. Адже у сусідньому з Чаплинським Новотроїцькому районі вузьку частину Сиваша перетинає насипна дамба, зведена ще у часи СРСР для сполучення з Кримом. Тоді ж біля дамби збудували й насосну станцію, яка перекачувала через неї воду до Лемурійського озера. Та після окупації півострова станцію зупинили, аби сиваську воду не міг отримувати тамтешній содовий завод у Червоноперекопську. Та він все одно працює, бо води підприємству вистачає. А от вище розташоване Лемурійське озеро від спраги вже помирає.

Автор цих рядків особисто побував біля тієї дамби. Там тепер розташували укріплений пункт українських прикордонників з дотами, спостережними вишками та дротовими загородженнями. За них журналіста не пустили, однак прикордонники підтвердили: насосна станція біля дамби відключена, і її двері опечатані Службою безпеки України. Можливо, все правильно. Проте у Присиваській ОТГ ставлять слушне питання: а що буде, коли Сиваш за дамбою остаточно висохне?

Звільняєте шлях для тилів?
Те, що славнозвісному Лемурійському озеру загрожує загибель - це лише один аспект проблеми. Але ж у найвужчому місці від одного берега Сиваша до іншого кілометрів чотири з хвостиком. Якщо там остаточно зникне вода, то замість водойми постане твердь земна, по якій до протилежного берега можна дістатися за хвилини - хоч пішки, хоч на танку чи БТРі . Відтак, треба буде добре думати, як укріпити наш берег від зазіхань окупантів: замість природної перешкоди треба буде зводити нові укріплення, посилювати залоги прикордонників та частин ЗСУ, яку Генічеському та Каланчацькому районах. Чи готові ми до цього? Чіткої відповіді немає. А на іншій шальці терезів, до речі, доля цілої громади з чотирьох тисяч осіб, якій теж треба з чогось виживати. І десятки тисяч хворих, котрим до Мертвого моря в Ізраїлі під час пандемії коронавірусу не дістатися, а от до цілющої водойми в рідній Україні - без проблем.

Селяни з Присиваської ОТГ зараз готують колективного листа до Верховної Ради та Президента України з проханням вирішити проблему і громади, і Сиваша. Непевне, її варто обговорити на засіданні РНБО, залучивши екологів та військових експертів. Сиваш і Лемурійське озеро повинні жити. І можливо, їм таки вдасться зберегти життя без втрат для обороноздатності держави.

Сергій Яновський
«Новий день».- №42 (5451).- 14.10.2020.- стр.10
 

Напишите свой комментарий

Введите число, которое Вы видите справа
Если Вам не видно изображения с числом - измените настройки браузера так, чтобы отображались картинки и перезагрузите страницу.