on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Tourism, rest, entertainment > Health improvement in Tavriya > Архівні документи свідчать: курорт Скадовськ був відомий іще в часи царської Росії, йому десь під сто років.

Архівні документи свідчать: курорт Скадовськ був відомий іще в часи царської Росії, йому десь під сто років. 

Час від часу в місцевих ЗМІ з'являються публікації (іноді навіть депутатів), із яки; пересічний громадянин може зробити висновок: усього-навсього "...необхідно зробити запит до відповідного державного закладу..." і "Положення про курорт Скадовськ" видадуть на блюдечку. Якщо все так просто, то чому ж досі ніхто не зробив той запит? - дивується пересічний громадянин.
Іван Шульга, колишній начальник Скадовського міжрайонного відділення КДБ-СБУ.

Давайте розберемося: кому перш за все має бути вигідно, щоб Скадовськ отримав статус курорту? Відповідь проста - підприємцям та державним службовцям, а також службовцям органів місцевого самоврядування, бо, згідно з постановою Кабінету міністрів України № 320 від 10 червня 1992 року, п.2, вони б отримали законні підстави на зарплатню у 2 рази більшу, ніж мають нині. І що, хіба вони цього не знають? Знають. Тільки вдвічі більша зарплатня призначається в містах, яким "...надано статус міста-курорта...". Прошу звернути увагу: не "такі, що віднесені", не "такі, що прирівняні", а "такі, яким надано статус міста-курорта".

То невже у нас такі дивакуваті держслужбовці: не хочуть" отримувати у 2 рази більшу зарплату? А задля цього не можуть зробити елементарного - написати "запит до відповідного органу" (цитата з публікації одного міського депутата)?

Депутатам, які не знають, куди звернутися щодо процедури присвоєння м. Скадовську статусу курорту, підказую: у відповідності до ст.38 ЗУ "Про курорт" такими органами є Кабмін України та спеціально уповноважений центральний орган (Держкурорт) виконавчої влади з питань діяльності курортів, обласні державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Виходить - вирішувати долю курорту має право і Скадовська міська рада, сесія міської ради.

На моє глибоке переконання, держслужбовці ще після Великої Вітчизняної війни прекрасно знали, що Скадовськ статус курорту мав до війни, а потім, в силу різних причин, статус цей загубив. Проходили роки. Мінялося законодавство, більш жорсткішими ставали вимоги до отримання цього статусу. Про який статус курорту можна зараз говорити, якщо не визначені запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів? І, найголовніше, все це не внесено до реєстру Державного фонду родовищ, корисних копалин України?

Власне, зробити потрібно зовсім мало: провести геологорозвідувальні та інші необхідні дослідження, за їх результатами визначити запаси родовищ, затвердити та внести до Держфонду родовищ, корисних копалин (ч. З ст. 16 ЗУ "Про курорти"). А далі підготувати та направити у відповідності до ст.8 цього ж закону клопотання про прийняття рішення до відповідного органу. Це цілком можна зробити силами районної ради.

І тоді припиняться усі суперечки про те, можна чи не можна сіяти рис на берегах Джарилгацької затоки, можна чи не можна зливати у затоку воду з гербіцидами з рисових чеків. Бо в курортній зоні закон однозначно забороняє подібні неподобства.

Вперше екологічна проблема в Скадовському районі з'явилася ще у 60-ті роки у зв'язку з екологічно шкідливими технологіями зрошувального землеробства, у тому числі - і з вирощуванням рису методом затоплення. Величезні обсяги прісної води з весни до осені стояли "дзеркалами" у рисових чеках попід самим морем і пляжами. Періодично їх скидали в напівзакриту мілководну морську затоку разом із намулом і, що найстрашніше, із рештками потужних пестицидів та мінеральних добрив.

Спочатку на це ніхто не звертав особливої уваги. Весь цинізм тодішніх "господарів землі" яскраво видно на прикладі будівництва та експлуатації Краснознам'янської зрошувальної системи (КЗС).
У пояснювальній записці до проекту суцільного зрошення півдня Херсонської області, НДІ "Укргіпроводгоспу" в 1967 р. на сторінці 112 уп. 2 давалася страш­на засторога "...В связи со сплошным рисосеянием в приморской зоне потребуется радикальная защита от подтопления крупных населенных пунктов (Скадовск, Красное, Большевик, Железный порт...) с ликвидацией курортной зоны по Черноморскому побережью и защитой 32 населенных пунктов в зоне рисосеяния...". На той час це був секретний документ, і до нього допускалось дуже мало спеціалістів, а ті, що знали, - мовчали. Це застереження стало відоме громадськості, дякуючи зеленим, які "знайшли" секретний документ у сейфі одного з керівників району. Деякі гарячі партійно-радянські голови вимагали притягнути до відповідальності зелених за розголошення секретної інформації... - замість того, щоб їм дякувати, адже самі вони цього ніколи б не зробили і своєю мовчанкою сприяли б знищенню курорту.

За даними Інституту біології південних морів, води Джарилгацької затоки вже у 1977 році були неприпустимо опріснені, забруднені великою кількістю ґрунту, залишками отрутохімікатів та солей важких металів. Внаслідок жорстокого землегосподарювання знищено було 80% нерестилищ бичків і 90% нерестилищ крабів. Питома вага забруднених отрутохімікатами (що застосовуються в рисосіянні) проб морської води, взятих із затоки Скадовською районною та Херсонською обласною санепідемстанціями, в 70-80 роках доходила до 70-100%. Авіахімобробки в безпосередній близькості від моря, значне перевантаження пестицидами площ під рис - і в 1989 році у Джарилгацькій затоці вибухнула екологічна катастрофа. Кілька важких штормів збурили в затоці насичені важкими металами придонні нашарування ґрунту, змитого з рисових полів іригаційними водами, пляжі перетворилися на болото, вимерла частина біоценозу затоки.

Коли сталася трагедія, інфор­мація кожного дня надавалася першому заступнику Голови Ради Міністрів СРСР Г.Алієву, не гово­рячи про різні урядові інстанції УРСР. По команді "згори" правоохоронні органи розпочали "пошук" винних. Завдання було знайти конкретних осіб - а винною була система. Тоді керівники любили говорити: "Була б людина - стаття знайдеться." Не знайшлася! Тому що Скадовськ уже на час проектування КЗС не був курортом - це було "місце масового відпочинку". А якби залишався курортом, дуже багато знадобилося б "казенних домів", щоб розмістити там винних та причетних... В Положенні про курорти, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР №654 -1972, встановлювалися досить жорсткі вимоги до округів санітарної охорони курорту. Вони простягалися значно далі, ніж на 2 км. від урізу води. Тобто, КЗС потрапила в округ санітарної охорони, а це було грубим порушенням нормативних актів СРСР про курорти. Враховуючи, що вже на період проектування КЗС статусу курорту Скадовськ не мав, проектанти робили те, що від них вимагали керівники такого монстра, як МІНВОДГОСП. Що їм якась там Джарилгацька затока, коли у їхніх головах зріли плани повернення рік на Північ...

Ось тоді, дякуючи зеленим та під тиском громадськості (багато скадовчан ще пам'ятають про міські сходки, до речі, одні з перших на півдні України) влада пішла на поступки - 18 травня 1998 р. Постановою КМУ №703 затверджено було "Положення про санітарну охорону Скадовської медичної зони в межах Єкадовського району". Крім того, встановлено "Межі округу й зон санітарної охорони Скадовської медичної зони". Ця постанова була спрямована перш за все на "...запобігання її виснаження і забруднення...". Зверніть увагу: межі округу та зон санітарної охорони медичної зони, а не курорту. Уряд вимушений був прийняти спеціальну постанову, ввести нове поняття - медична зона. Але - не курорт...

Під тиском громадськості 22 грудня 1989 р. у спільній постанові Міністерства навколишнього середовища та Міністерства охорони здоров'я прийнято рішення, що забороняє вирощування рису за існуючими технологіями (себто, із застосуванням пестицидів та скиданням іригаційних вод у затоку в Скадовській медичній зоні). Це був перший великий успіх зелених та громадськості, але, як свідчать події сьогодення, - не перемога. На кілька років нищення затоки припинилося. Та минув час, а з ним і переляк у деяких аграріїв, і вони знову взялися за старе. За останні чотири роки площі рисосіяння в Скадовському районі знову почали зростати. А там, де рис, там і отрутохімікати.

Минуло 14 років, відколи заборонено труїти Джарилгацьку затоку, але й досі владою нічого не зроблено для порятунку відомого в минулі часи курорту. Ось що примусило мене, як колишнього працівника органу держбезпеки, написати статтю і закликати усіх, хто нині має причетність до влади: будьте людьми та патріотами свого краю.

Іван Шульга
колишній начальник Скадовського міжрайонного
відділення КДБ-СБУ
«В гору».- № 27.- 1.07.2004 р.

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page