Без маленьких „живчиків" загине Дніпро
КОЛИ ДОВОДИТЬСЯ СПОСТЕРІГАТИ, ЯК КУРСУЮТЬ ВОДОЮ ТЕПЛОХОДИ, ПЕВНЕ, МАЛО ХТО ЗАДУМУЄТЬСЯ, ОКРІМ ХІБА ЩО ЕКОЛОГІВ, ЯКОЇ ШКОДИ ЗАВДАЮТЬ СУДНА НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩУ, РІЧКОВІЙ ТА МОРСЬКІЙ ВОДІ. АДЖЕ НА КОЖНОМУ, ХАЙ НАВІТЬ НАЙБІЛОСНІЖНІШОМУ ТА НАЙРОМАНТИЧНІШОМУ ЛАЙНЕРІ, НЕМИНУЧЕ НАКОПИЧУЄТЬСЯ МАСА РІЗНОМАНІТНИХ ВІДХОДІВ.
І найбільш небезпечні з них - це так звані підсланеві води. Ті, що скупчуються в найнижчих відділеннях трюмів, під сланями. Вони, як правило, змішані з нафтопродуктами та різними іншими шкідливими речовинами, що завдають значної шкоди навколишньому середовищу. До слова, екологи ставлять підсланеві води в один ряд з такими шкідливими речовинами, як електроліти, цементний пил, інші. Ці води мають збиратися і зливатися до каналізації тільки лише після спеціальної очистки!
Для її здійснення й працює станція біохімічної очистки. Заклад, обладнаний на спеціальній баржі, наглухо пришвартованій біля причалу у Херсоні, практично єдиний в своєму роді.
- Без наших „живчиків" , - каже старший електромеханік станції біохімічної очистки води Олег Маломан, - загине Дніпро.
Наша з ним розмова відбувається в маленькій каюті, де розташований центральний пульт управління, а точніше, підтримки життя невидимих окові організмів, так званого живого мулу. Саме оці „живчики" й покликані забезпечити чистоту дніпровської води, а через те й чистоту води у Чорному морі. Підсланеві води із суден збирає теплохід і вже тоді підвозить до станції. Буває й так, що судно саме підходить до станції, але проблема в тому, що у її відсіки ми не можемо взяти багато вод одночасно. І для цього раніше існувала спеціальна баржа, котра відігравала роль накопичувача й сховища, а вже з неї ми поступово брали забруднені води для очистки. Адже на станції - сім відсіків, брудні води повинні пройти поетапно кожен з них, а це - час, певний замкнений цикл, під час якого шкідливі речовини випадають в осад. І вже більш чисту воду віддаємо „на поїдання" нашим „живчикам", з якої вони поглинають жир. А після цього скидаємо воду в каналізаційні стоки, з якими станція з'єднана безпосередньо.
Раніше, варто зазначити, цю воду скидали в Дніпро, але вимоги суворішають, інструкції змінюються. Скидати в каналізацію підсланеві води одразу теж не можна, так як від нафтопродуктів гинуть ті живі організми, котрі розраховані на „поїдання" бруду саме в побутових стоках.
- Станція біохімічної очистки, - каже Олег Михайлович, - єдина, котра обслуговує судна. Є ще , правда, в Миколаєві, нещодавно збудована, але вона берегова, стаціонарна і значно меншої потужності. Херсонська ж розрахована на переробку 50 кубічних метрів стоків за добу, а за місяць -200-300 тонн.
Колись на станції був лаборант, нині ж працюють одночасно двоє: електромеханік та моторист. Обов'язки їх полягають в тому, аби слідкувати за живим мулом, щоб він не загинув. Інакше його не поновити: адже станція була спроектована ще за радянських часів, і спеціальне) для неї живих організмів вирощував цілий науковий інститут. Нині вже й закладу того немає, тож бережуть „живчиків", мов який скарб. Коли вже та „малеча" знесилюється, її підгодовують мінеральними харчами - амофосом та сульфатом амонію. І постійно беруть проби, визначаючи концентрацію, котра повинна дорівнювати 15 міліграмам на один літр.
Залишковий бруд, виявляється, теж не пропадає. Його забирають на опалення в промислових котельнях, використовуючи як мазут.
Звичайно, як і сам флот, станція потребує оновлення: збудована вона ще в 1985 році. Постійно виходить з ладу оснащення, особливо - насоси. Запчастини з одного доводиться знімати й „перекидати" на інший.
З огляду на стратегічне значення об'єкта, тут усе обладнання має бути в „подвійному" варіанті, про запас. Але деяке вже й не має запасу. У разі чого на заміну розраховувати не доводиться, а на нове - немає коштів.
У цивілізованому світі, як ми часто говоримо, суднові відходи здають на плавучі чи ось такі пришвартовані до берега станції очистки. До цього судно плавців зобов’язує екологічне законодавство, різні угоди й конвенції, природоохоронні зобов'язання. Але, певне, найперше - елементарна людська культура. Сказати що в нас відсутнє її розуміння, мабуть, не можна - відсутні, як завжди, кошти. Точніше, судновласник не бажає витрачати їх там, де можна зекономити і злити, води, здогадайтеся, куди? Певне так, коли навіть одна станція й та простоює, переробляючи об'єми, далеко менші від можливих. А якщо порахувати, стільки тих брудних вод має бути очищено?
І скільки їх прийняв Дніпро, понісши в Чорне море?
Алла БРУСИЛОВА
Херсонський вісник.-11.12.2008
