Дарує людям часточку душі
У кожного в житті свій невторований шлях. Іконописець Наталя Соболева твердо переконана, що під час її вибору без підказки вищих сил не обійшлося. «Десять років тому, ще як навчалася у Миколаївському університеті культури, нам на кафедрі показували мистецтво реставрації старовинних образів. І тут мені наче хто на вухо прошепотів: а чому б і тобі не спробувати створити ікону? Я загорілася, і справді почало виходити. Перша моя ікона була «Благовіщення», а потім - нові й нові. Зараз їх уже більше сотні», - розповідає Наталя.
Наталя працює в миколаївській іконописній майстерні «Небо на землі», заснованій ще 2004 року, разом із цілою командою майстрів - Марією Павелко, Катериною Цируль, Костянтином Самойленком. Сюжети їхніх робіт зазвичай євангельські. І все ж сучасна ікона (їх виставка триває у Херсонському художньому музеї ім. Шовкуненка) відрізняється від своїх попередниць. Лики святих і християнських мучеників не такі відсторонені від усього сущого, і на них легко читаються емоції - смуток, щастя, співчуття. Та й техніка виконання часом несподівана - образи пишуть тепер не тільки на дошках, а й у техніці гарячої емалі на міді чи навіть на камені. Часом для завершення роботи над іконою достатньо місяця, а іноді й року не вистачає. Адже Наталя Соболева віддає перевагу класичній техніці (приміром, яєчну темперу використовували ще у Давньому Єгипті за часів фараонів), хоча з нею зараз також непросто.
Іконописець працює натуральними фарбами, виготовленими самостійно на основі природних матеріалів. Це, зокрема, сажа, свинцевий сурик, яєчний жовток, свята хрещенська вода. А ще дорогоцінні та напівдорогоцінні й дуже рідкісні для України камені: малахіт, лазурит, гірський кришталь, турмалін. І якщо сажу Наталя може й самотужки приготувати, трохи попрацювавши у ролі сажотруса, то дорогоцінну сировину видобути ніде. І в магазині її також не купиш. Доводиться замовляти, діставати і радіти кожному заповітному кристалу. Зате тримаються фарби з них віками, і саме таким є творчий задум. Адже ікони з майстерні купують не тільки в храми. Їх замовляють також як обереги для маленької дитини чи сімейні та родові. Доки житиме рід - житиме й образ як втілення людської віри, мрій та сподівань.
За десять років роботи ікони Наталі Соболевої роз’їхалися не тільки по всіх куточках України, а й по всьому світу - адже їх охоче купують і через інтернет. За деякими з них своя, часом щемлива історія нового власника чи храму. Але їх Наталя тримає біля серця і нікому не розповідає. Це потаємна частина творчості іконописця, яку він «переплавляє» на натхнення й духовне піднесення, а згодом втілює у своїх роботах. А ті, в свою чергу, породжують нові щемливі почуття у душах вірян. Тож нових творчих висот тобі, Наталю!
Сергій Яновський
«Новий день».- №52 (5409).- 25.12.2019.- стр.20
