«Дорога Памела», або Доброта врятує світ
Всі фото Ігоря Бойченка
Після «Річарда ІІІ» варто було подивитися саме «Дорогу Памелу». Усі тривоги минулого дня, навіяні шекспірівськими пристрастями, як рукою зняло. Дуже добра та світла вистава і розвеселила, і змусила замислитися, і подарувала частинку оптимізму та віри в людей. Бо доброта врятує світ.
Звикли до іншого визначення? Впевнені, що, за Достоєвським, світ врятує краса? Нехай буде так - краса, але краса душі. Врешті-решт, якщо б Федір Михайлович і автор п'єси «Дорога Памела» Джон Патрик зустрілися б, вони точно у цьому питанні дійшли б згоди. Бо ми якось звужуємо слова російського класика, розуміючи під красою лише зовнішнє, насправді ж все значно глибше та складніше.
І якщо Достоєвського нікому представляти не треба, то кілька слів про Джона Патріка нам не завадять. Це відомий американський драматург і сценарист, лауреат Пулітцерівської премії, за його сценаріями знімалися голлівудські фільми, його п'єси йшли на Бродвеї. Серед найпопулярніших п’єс – «Дивна місіс Севідж» (до речі, кілька років тому в нашому театрі за нею була дуже гарна вистава) та «Дорога Памела» (саме в такому перекладі нам відома «Everybody Loves Opal»).
З березня цього року «Дорога Памела» увійшла і до репертуару театра Франка - як бенефісна вистава до ювілею народної артистки України Олени Хохлаткіної. І цю зовсім свіженьку роботу херсонцям презентували в рамках гастролей 12 та 14 червня.
На сцені - захаращений підвал, де живе Памела - колись забезпечена та щаслива, а нині самотня жіночка невизначеного віку. Вона збирає речі та їжу по смітниках - але попри це не втратила людяності та гідності. Та ось в її домі з'являється трійця аферистів - і закручується карколомний сюжет. Мета нових друзів - «пришити» стареньку заради страховки, але її немов хтось оберігає. Та найголовніше, що поруч з цією тихою наївною «бабкою-кульбабкою», яка любить весь світ, бачить людей добрими, пробачає навіть підлість і ненавидить, коли хтось страждає, пройдисвіти змінюються. Але час від часу вони постають перед вибором: на який бік пристати - добра чи зла? Разом з ними і глядачам доводиться шукати відповіді на непрості питання, найголовніше з яких: чи є складні життєві обставини виправданням підлості та злочину? І це питання зараз вкрай актуальне.
Але попри всю серйозність вирішуваних проблем - це дуже добра і весела комедія з хеппі-ендом. У цій історії доброта врятувала людей та їхній внутрішній світ. Врятувала від скоєння злочину, від черствості, від злості. Може, хтось і скаже, що ця історія стара та наївна, що це лише американська різдвяна казка для дорослих - а може, саме таких добрих та душевних казок нам зараз і не вистачає?
І наостанок - про роль особистості в історії (нехай і не в глобальній). Памела нікого ні до чого не примушує - просто люди поруч з нею поступово стають чистішими та добрішими. Вона самим фактом свого існування впливає на тих, хто знаходиться поруч. Але ж існують і люди зовсім протилежного складу, і особливо гостро це відчувається після знайомства «Річардом ІІІ», поруч з яким люди перетворюються у негідників та вбивць...
Та повернемось до Памели. Спокійна, дотепна і щира, легка у рухах, немов неземна. Її слова та інтонації то викликають посмішку - то змушують сльози навертатися на очі (дуже вразила її своєрідна молитва - звернення до Бога). Образ цієї дивовижної світлої жінки створила на сцені Олена Хохлаткіна, яку багато хто з херсонців добре пам'ятає і по ролях у нашому театрі, і по яскравих виставах донецького театру, які ми змогу бачити на «Мельпомені Таврії». Зараз новий етап в її житті, і Памела стала першою великою роллю актриси у театрі Франка. До речі, режисер Дмитро Чирипюк створив виставу саме для Олени Хохлаткіної, і для втілення свого задуму підібрав актрисі дуже гарну акторську команду: Олег Стальчук, Олексій Зубков, Тетяна Шляхова, Назар Задніпровський, Олексій Петухов - всі вони просто чудові. Але все ж головна тут пані Памела та її доброта, яка рятує світ.
P.S. Під час гастролей була змога поспілкуватися з Оленою Хохлаткіною - тож невдовзі чекайте на інтерв'ю з актрисою.
Лариса Жарких
Джерело інформації: Газета "Вгору"
Більше фото тут
