«Душі моєї вишиванка»
Херсонка Неля Гінкул не має ані високих звань, ані державних нагород. Та всі, хто її знає, називають Берегинею української вишивки. Чому? Кожен, хто ледь торкнеться поглядом її хрещатого мистецтва, починає розуміти, навіщо українки, від матері до доньки, від бабусі до онуки, крізь століття передавали у спадок голку з барвистими нитками.
З народною майстринею та доробком її золотих рук днями могли познайомитися всі херсонці.
У галереї «Синій кіт» відкрилася персональна виставка Нелі Гінкул «Душі моєї вишиванка». Представлено 83 роботи (майже повна колекція). І це не просто дивовижні картини. На них якнайкраще віддзеркалюється багатогранний внутрішній світ вишивальниці. Свою першу роботу Неля Олександрівна створила 10 років тому. Це був образ Божої Матері. Потім — іконостас з 8 ікон. Разом з ними на виставці «Душі моєї вишиванка» чільне місце посіли й 15 образів жон-мироносиць, вишитих за схемами відомого на весь світ доктора теології та історика церкви Дмитра Блажейовського.
У творчості Нелі Гінкул палає й любов до свого коріння. Різноманіття українських народних орнаментів, сюжети народних пісень і навіть уривки з фольклору можна побачити на її рушниках і килимках. А на знак побратимства з сусіднім російським народом вишито російську та українську народних красунь.
Попри те, що за вікном зима, на виставці милували око троянди, конвалії, незабудки, жасмин з циклу «Квіти півдня України». Неля Олександрівна зауважує, що усі картини для неї однаково улюблені. Та гості, які знають жінку вже багато років, з найбільшим захопленням задивлялися на її «Ромашковий рай». За останні кілька років зір вишивальниці погіршився настільки, що останній цикл робіт вона створювала майже наосліп. Втім, у бездоганних роботах на це немає жодного натяку.
— Вишивання — це для мене все. Інколи здавалося: як не вишию, умру. Дарма, що ніч. Без сну та відпочинку сиділа й вишивала, — зізнається майстриня. — Мабуть, доки зможу творити, доти й житиму.
Талантом херсонської вишивальниці захоплюються не тільки земляки. На багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсах, таких, як «Родослав» (м. Івано-Франківськ), «Джерело талантів (м. Донецьк) і навіть на столичних фестивалях наша землячка завжди була серед кращих.
Ще одна любов Нелі Гінкул — пісня. Багато років вона є культ-організатором клубу ветеранів війни та праці імені генерала Жирнова «Патріот Вітчизни» обласного палацу культури. З відкриттям виставки Нелю Олександрівну прийшли привітати директор обласного палацу культури Світлана Іванова, керівник клубу «Патріот Вітчизни» Тамара Жирнова, заступник голови міської ради ветеранів Володимир Куций і багато друзів та шанувальників цього мистецтва.
— Подивіться, яку красу, яке неймовірне тепло несуть ці вишивки! Дивишся на них — і світлішають очі, хочеться щиро посміхнутися, — зауважила Світлана Іванова. — Створити все це могла тільки людина з такою ж красивою і щирою душею. Хоча в українській вишивці основні кольори — червоний та чорний, у Нелі Олександрівни завжди більше червоного. Це колір життя, радості і позитиву. Його нам і дарує ця майстриня з талантом від Бога.
Тетяна Підгородецька
“Новий день”.- №1 (4943).- 01.01.2011.- стр.24
