Херсонські роми: коли є лідер
Багата земля херсонська народами, мовами, культурами та традиціями. Так склалося історично: наші території здавна освоювалися, обживалися та розвивалися представниками різних національностей. Так чи інакше, доводилося уживатися між собою по-підбросусідськи, мирно. В результаті Херсонщина – одна із найбільш мультикультурних областей України.
Сьогодні ми продовжуємо серію матеріалів, присвячених національним діаспорам нашого міста. Одна з них – громада ромів – безумовно, надзвичайно самобутня та яскрава у культурному житті Херсона.
Ось уже протягом довгих років ця громада не може бути представлена без свого лідера - завжди ініціативного, ніколи не сумного, що вміє організувати будь-яку справу та надихнути будь-яку справу Юрія Іваненка. Невичерпна енергія Юрія Миколайовича, його незаперечний авторитет стали запорукою того, що співвітчизники-роми обрали його президентом Всеукраїнського товариства ромів.
А зараз Юрій Миколайович уже президент ради циган України, у складі якого 50 організацій. За керівництва Іваненка херсонські та українські роми успішно реалізують цілу низку культурних та соціальних програм. Одним із перших таких проектів стала організація надання гуманітарної допомоги жертвам Голокосту. Важко навіть повірити, що вдалося зібрати матеріали на 500 тисяч ромів – жертв нацистських переслідувань за роки Другої світової війни, з яких, за даними ЮНЕСКО, одразу 300 тисяч було знищено в Україні! Іваненко, зустрічаючись із людьми похилого віку, збирав такі дані щодо кількох областей України: Херсонської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Сумської та Полтавської. Після цього до нас в область прийшли гроші, на які старим ромам купувалися продукти харчування вітчизняного виробництва.
Другим проектом була виплата матеріальної допомоги жертвам Голокосту. Було подано позов німецькому уряду, і через швейцарський банк здійснювалися виплати постраждалим.
Це також вимагало колосальної організаційної роботи.
Юрій Іваненко (до речі, чудовий музикант та композитор, заслужений артист України) є головою та міжнародної організації ромів, до якої входять Польща, Росія, Молдова, Білорусія та інші країни. Ще він працює заступником голови товариства циган СНД та Балтії, а також є членом всесвітньої організації ромів, представляючи її в організації Об'єднаних націй. Тут він відповідає за освіту та культуру.
Широку популярність здобула програма перекладу багатьох видатних літературних творів на мову ромів. Проблема полягала ще й у тому, щоб текст казки (першою «ластівкою» проекту став переклад «Казки про золоту рибку» Олександра Пушкіна) зробити універсальним для всіх ромських діалектів. Влахицька, сервітська, келдеракська... Більше трьох десятків діалектів! Спілкуючись через інтернет, Юрію Іваненко вдалося отримати критичні виправлення з різних країн: Росії, Молдови, Білорусії, Швеції. Відбулося шліфування матеріалу за спектром зрозумілості, милозвучності, краси. Зрештою, внаслідок багатоважких пошуків Іваненко вийшов на староросійський циганський діалект (діалект російських циган), зрозумілий більшості. Тому текст вийшов читабельним як циганською, так і російською мовами.
Другою книжкою став «Коник-горбунок». Сенс залишився той самий, але вже зроблений у циганській манері: циганський цар, циганські працівники, жарти, прислів'я. Усі книги, включаючи і наступні «Казку про царя Салтана», «Руслан та Людмила», Іваненко подарував бібліотекам.
На окрему згадку заслуговує діяльність Юрія Іваненка у музичній творчості та освіті. Будучи впродовж дев'ятнадцяти років директором Херсонської обласної філармонії, він неухильно впроваджував у художньо-педагогічну практику нові й нові освітні програми. Досить сказати, що у нашій обласній філармонії 19 програм на будь-який смак. Це і романова, і пісенна, і інструментальна класика. Це й тематичні концерти, наприклад, про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка та багато інших. Для порівняння: в Одеській філармонії таких програм лише 4. Поряд із радощами та досягненнями, директор із гіркотою говорить і про проблеми. Бракує транспорту (з 7 одиниць залишилося лише 2), немає якісної апаратури, репетиційної та філармонічної зали, гуртожитку для артистів. Незважаючи на це, директор із оптимізмом дивиться у майбутнє.
Ігор Полевіков,
у співавторстві з В'ячеславом Антоновим
«Херсонський вісник».- № 44 (1158).- 01.11.2012.- стор.21
