«Факт может быть раздут...»
20.07.2007Не секрет, що релігія і її служителі були одними з головних ворогів радянської влади з початку її існування
"Чорні круки», «рясофорна контрреволюція», не кажучи вже про «опіум для народу» – такими епітетами таврувала тодішня преса священиків. Насамперед на них і спрямовували гоніння у 20-ті роки минулого століття. При цьому запопадливість місцевих «вождиків», як завжди, випереджала найпотаємніші устремління московських вождів.
Скажімо, 18 вересня 1923 року Старошведська (нині – у межах села Зміївка. – Прим. авт.) сільрада Бериславського району вирішила виселити настоятеля тамошньої лютеранської церкви пастора Христофора Хомича (так його «охрестили» у документах) Гоаса із церковно-парафіяльного будинку. Того самого дня обурене Правління євангельської лютеранської громади при церкві святого Іоанна заявило голові сільради, що «отношение не может быть выполнено, так как оно противоречит договору и разным правительственным распоряжениям».
Парафіяни посилалися на те, що ще 1885 року «Церковь и Приходской дом построены на средства, пожертвованные в Швеции». Обурений таким непослухом Старошведський «вождик» – він же «за сумісництвом» голова сільради – пише до райцентру, стверджуючи ніби: «Находящееся в селе Старошведском здание, в котором живет пастор, есть школа. Каковое здание религиозное общество села Старошведского считает своим, якобы это здание принадлежит ему, то есть здание для служителя церкви... а посему религиозное о-во не вправе присваивать себе это здание как не имеющее на это договора и как это здание есть школа».
Несподівано у відповідь з Бериславського райвиконкому... оголосили догану секретарю сільради. Але не за протизаконні дії щодо пастора, а за «халатное отношение к работе», бо «все религиозные договоры о религиозных общинах аннулированы и находятся в стадии ожидания особого на то положения».
Зміївські шведи, утім, були не в тім’я биті й одночасно звернулися до Москви у Комісію закордонної допомоги при Президії ЦВК СРСР. Звідти до тодішньої столиці радянської України Харкова полетіла цидулка з вимогою з’ясувати питання і повідомити результат. А тоді вже із столиці прилетів запит і на периферію, мовляв, «чем вызвано выселение пастора Гоас из церковного дома».
Однак на Бериславщині стояли муром: священик «был выселен вполне законно из школьного здания при кирке»! Та шведи знову виявилися хитрішими, бо одночасно вони писали ще й до Стокгольма. Назрівав міжнародний скандал, вельми невигідний радянській владі, що тоді билася за світове визнання.
Отож 5 січня 1924 року з центру губернії – Одеси – летить «геть таємний» циркуляр до Херсона: «Полномочным представителем СССР в Швеции получены сведения о том, что в Херсонском округе Бериславского района в селении Старошведском, где существует лютеранский приход, выселяется из дома, построенного на шведские деньги, пастор Христофор Фомич Гоас, на основании сего НКВД предлагает в срочном порядке немедленно отменить выселение из пасторского дома вышеупомянутого пастора Гоаса. Одесский Губотдуправ категорически предлагает в случае, если пастор Гоас выселен из дома, немедленно отменить выселение и водворить его обратно. В противном случае факт этот может быть раздут шведской прессой не в нашу пользу...».
Переляканий заступник голови Херсонського окрвиконкому Мольтов теж таємно телеграфує до Берислава: «Категорически и безоговорочно предлагается вселить обратно в селении Старошведском пастора Христофора Фомича Гоаса, если таковой выселен. Распоряжение по этому поводу дано НКВД и не подлежит обсуждению»!
Що ж, коли розпорядження дає вже тоді зловісний наркомат внутрішніх справ, тут не до обговорення. Той же Мольтов вимагає негайно «вселить пастора Гоаса в помещение, из которого он был выселен». У свою чергу Бериславський райвиконком доносить у Херсон, що «согласно распоряжения... предписано Старошведскому сельсовету ни в коем случае не выселять Гоаса». А до Харкова летить радісна звістка: «в результате расследования... оказалось следующее: Пастор Гоас из занимаемого им дома в селе Старошведском не выселялся, так как соответствующего постановления Окрисполкомом по этому поводу вынесено не было; дано строжайшее предписание местным органам власти его не выселять».
Так «щасливо» скінчилася виселенська епопея пастора Гоаса. Через рік «влада рад» позбавила його виборчих прав. А у 1929 році він разом із кількастами шведів вибрався до батьківщини – Швеції. Проте це вже інша історія. Доля самого Гоаса не відома.
Сергей ГЕЙКО
Гривна-СВ, 2007-07-20 (стр. 13) 4514
