on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728  

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Topics > CULTURE > Archaeology of Tavriya > GL Skadovsky that arheologіya on Hersonschinі

Г.Л. Скадовський та археологія на Херсонщині

В історії Херсонщини є багато визначних людей, чиї імена були широко відомі у минулому, а потім несправедливо забуті. Останнім часом деякі з них уже повернулися з небуття і знов, як і колись, вшановуються в нашому краї. Серед них - Георгій Львович Скадовський. Історія родини Скадовських на Херсонщині бере відлік з початку XIX століття, коли тут оселились Балтазар Балтазарович Скадовський і його племінник Яків, які й стали родоначальниками двох гілок Скадовських. Нащадкам Якова, серед яких був засновник Скадовська Сергій Балтазарович, належали землі у Дніпровському повіті Таврійської губернії (сучасна лівобережна Херсонщина). А нащадки Балтазара володіли маєтками у Херсонському повні Херсонської губернії (сучасна правобережна Херсонщина). До останніх належала сім'я Льва Балтазаровича та Mapії Петрівни Скадовських, у якій 1848 року народився син Георгій.

Це була майже звичайна для свого часу дворянська багатодітна сім 'я, яка мешкала в одному з своїх маєтків, у Білозерці. Може, відрізняла її від інших палка любов до музики, живопису, літератури. Неабиякий талант до малярства виявився у старшого брата Георгія - Миколи Львовича, який став професійним художником. Сам Георгій Львович закінчив біологічний факультет Новоросійського університету і обрав кар'єру державного службовця, досяг чину дійсного статського радника. Окрім служби, він приділяв багато часу громадським справам: неодноразово обирався повітовим предводителем дворянства, мировим суддею, обіймав ще кілька громадських посад, що говорить про його авторитет серед місцевого населення.  Про небайдужість натури, справжню зацікавленість у тому, що відбувалося поруч, свідчить і те, що саме за його ініціативою, на його кошти в Росії 1884 року була виготовлена вакцина проти сибірки, яку використовували до 60-х років нашого століття. Заможна людина, він вважав своїм обов'язком підтримувати тих, хто мав потребу у допомозі, жертвував великі суми різним благодійним закладам.

Ці риси характеру яскраво виявилися в археологічній діяльності Георгія Львовича, якій він присвятив багато часу. На перший погляд видається дивним, чому землевласник, який не мав спеціальної освіти, вирішив займатися цією, без сумніву, захоплюючою, але й складною наукою. Може, то була примха багатої людини чи бажання зажити собі слави? Відповідь на це дав сам Георгій Львович на VIII Археологічному з'їзді, що проходив 1890 року в Москві. У своїй доповіді він сказав, що його не може не турбувати беззахисний стан пам'яток місцевої давнини. І дійсно, Скадовський першим у повіті почав розкопки курганів з метою збереження цих свідків давньої історії: «Трудно усидеть среди степей пассивным свидетелем исчезновения от науки множества остатков старины, не удовлетворив любознательности, естественной грамотному человеку, ввиду постоянных распашек их плугом, чуть ли не более опасных для науки, чем разграбление их кладоискателями».

Свої археологічні дослідження Скадовський почав з розкопок курганів у власному Білозерському маєтку в 1886-86 роках. На його запрошення участь у роботі взяли Д.І.Яворницький та О.О.Русов. З результатами своїх досліджень Скадовський виступив на VIII Археологічному з'їзді, пізніше була опублікована його доповідь «Белозерское городище Херсонского уезда Херсонской волости и соседние городища и курганы между низовьем реки Ингулец и началом Днепровского лимана». До публікації увійшли матеріали про розкопки 52 курганів, а всього, судячи з музейних матеріалів, було розкопано в ті три роки близько90 курганів. Окрім курганів, Скадовський досліджував поселення: городища на річці Інгулець, біля селищ Городок та Єленівка, Білозерське городище. Останнє саме він зробив відомим для науки. Зацікавило його і поселення на Великому Потьомкінському острові, він припустив, що, крім залишків запорозького часу, там повинні бути більш ранні поселення.

Ця думка пізніше була підтверджена: нині вчені вважають, що на острові розташовувалось давньоруське місто Олешшя. Протягом років археологічна діяльність Георгія Львовича була пов'язана з роботою Херсонської губернської вченої архівної комісії, яку він очолював весь час її існування (1898-1911). Головною метою подібних комісій був пошук та публікація архівних матеріалів. Але херсонська мала свою особливість: археологія була основним напрямком її діяльності. На кошти, що виділяла комісія, проводились розкопки для захисту пам'яток давнини від розкрадання та знищення, купувались експонати для Херсонського археологічного музею, який був створений 1890 року секретарем комісії В.І.Гошкевичем. Георгій Львович дуже багато зробив для його розвитку. Найбільші наукові багатства внесені в музей саме ним - засвідчував у «Літопису музею» Віктор Іванович. У цей період Г.Л.Скадовський продовжує польову археологічну роботу. Він досліджує понад 40 курганів у Херсонському та Дніпровському повітах, некрополь давньогрецького поселення на острові Березань, матеріали передавав до музею. Найцікавіші з речей експонувалися 1910 року на виставці імператорської Археологічна' комісії у Петербурзі і тоді ж були передані до Ермітажу.

Поступово центром археологічних досліджень стає музей старожитностей краю. Херсонська вчена архівна комісія припиняє свою діяльність. Сімейні справи змусили Георгія Львовича відійти від активної громадської та дослідницької діяльності. Частину своїх археологічних колекцій він передав до музею, де вони стали основою експозиції, решта залишилась у Білозерському маєтку і надійшла до музею вже після загибелі Г.Л.Скадовського. Життя цієї людини закінчилось трагічно. Під час громадянської війни, 9 січня 1919 року, Георгій Львович та його молодший син Георгій були вбиті у власному будинку в Херсоні бандою грабіжників. Трагічною виявилася доля і двох інших синів Георгія Львовича. Нещаслива вдача очікувала на середнього - Льва, який став винуватцем сімейної трагедії. Найстарший син - Іван, священик, у 30-і роки був репресований, висланий до Сибіру, згодом розстріляний. Георгій Львович мав ще дочку Антоніну, яка зі своєю сім'єю жила в Одесі. ...Багато ще залишається невідомого про життя Г.Л.Скадовського і чекає на майбутніх дослідників. Безумовно, Георгій Львович заслуговує на таку увагу, як і на любов та повагу своїх співвітчизників.

Валерія Билкова,
старший науковий співробітник;
Олена Крючкова, молодший науковий співробітник
відділу історії Херсонського краєзнавчого музею
«Наддніпрянська правда».- 01.01.2000

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page