on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Organizations > Music > Folklore groups Of khersonshchiny > Гостинні «Вечорниці»


Гостинні «Вечорниці»

Нещодавно у селищі Сиваському Новотроїцького району святкували ювілей, чудового, самобутнього ансамблю народної пісні «Вечорниці». За 20 років існування аматори не тільки здобули почесне звання народного самодіяльного, а й заслужили любов та повагу односельців, знайшли прихильників їхнього таланту в районі й області.

Середній вік учасників - 70 років. А запалом, енергією вони дійсно відповідають кількості років існування колективу - 20! «Вечорниці» - це не просто майстерно виконані українські народні пісні. Це - миска пиріжків, спечених на всіх учасників «просто так», до репетиції; це повсякчасна взаємодопомога, спільні дні народження і дружні сльози прощання з тими, чий голос уже ніколи не звучатиме в ансамблі; це невичерпне джерело гумору і спільне протистояння рокам, що так невмолимо «мережать» обличчя та вибілюють волосся...

Наприкінці 1980-х у країні відбувся сплеск відродження українського фольклору. Тоді з'явилося багато цікавих самобутніх колективів, які виконували народні пісні та пісні, що співали тільки у певних регіонах і селах. Любителі фольклору ходили до старожилів, записували їх пісенні спогади, а потім, вдихнувши в них, напівзабутих, нове життя, виконували зі сцени та концертних майданчиків. Створювалися й дитячі, й дорослі фольклорні колективи. Ентузіасти знайшлися і в Сиваському. Ініціатором створення колективу стала Алла Зозуля, котра працювала шкільним бібліотекарем. Сама співати любила змолоду. Особливо до душі їй були мелодійні українські народні пісні. 20 років тому, на гребені відродження національного фольклору, жінка й подумала: селище у нас велике, талантами багате, чому б не створити співочий колектив?

Першою загітувала свою подругу, Майю Устіну. Удвох вони з'ясовували, хто вміє і любить співати, запрошували їх на співки. Згодом до них приєдналися Марія Гаврюшина, Валентина Фришко, Олександра Ланаріна, Валентина Чуйко... Потім уже й нові умови прийому запровадили: щоб кожен, хто хоче до них приєднатися, приносив із собою пісню. А оскільки збиратися на домашні репетиції жінки, обтяжені численними домашніми клопотами, могли лише увечері, над назвою створеного колективу довго не мудрували, назвали його «Вечорниці».

Коли їм виділили кімнату для занять у Будинку культури, дехто навіть соромився попервах туди ходити. У селі заведено, що заклад культури - це, в основному, місце для проведення дискотек, тусовок молоді. Збиралися в будні дні, зимовими вечорами, коли рано сутеніло. Йшли, як кажуть, «городами», непомітно, аби люди не сміялися, що вони, пенсіонери, на сцену лізуть. Тоді ще навіть не підозрювали, що сиваські, навпаки, дуже привітно й тепло зустрінуть новостворений колектив. Спочатку співали без акомпанементу, а капела. Одну з перших виконаних пісень добре пам'ятають і залюбки виконують - «Марусина незаможна». Згодом до невеликого колективу додалися дві сімейні пари - Ізянових та Личаків. Леонід Тимофійович Личак з гармошкою прийшов. І одразу стало веселіше!

Коли улюблені пісні вже злагоджено звучали багатоголоссям, коли відчули в собі сили й готовність - вийшли на місцеву сцену. Від страху несолідно як для віку тремтіли коліна.
А голоси звучали впевнено і гарно. Виступ «Вечорниць» тоді сприйнявся глядачами «на ура» й додав їм упевненості та бажання розвиватися. Вони несли пісню на польовий стан, до учнів у школу, на всі свята в селі, а потім - і в районі. Невдовзі їх запросили й на обласну сцену. Неабиякий артистизм, знання народних традицій і обрядів, уміння донести народну пісню до серця глядача вивели «Вечорниці» у число кращих колективів області. Підтвердження тому - успіх та високі нагороди на минулорічному обласному фестивалі «Осінній коровай», де вони представили обряд Масляної, записаний зі слів старожилки села Євдокії Титової.

«Реставрація» напівзабутих пісень - головний «козир» «Вечорниць» (сьогодні в їх репертуарі понад 500!). Але в колективі вже народжувалися й власні пісні. Кілька років тому в Сиваське з сім'єю приїхав Сергій Хрептус, який очолив і Будинок культури, і народний колектив. Керівництво агрофірми «Сиваш» надало йому житло. Але було то в зиму: ні вугіллям запастися, ні будинок утеплити подружжя не встигло. Тож їх із немовлям у себе вдома аж до теплих днів прихистила найстарша учасниця «Вечорниць» Анфіса Дмитрівна Супрун. Вона оточила молодят материнською турботою. А довгими зимовими вечорами розповідала їм про своє життя й тихесенько наспівувала колискових немовляті. Цей випадок надихнув Аллу Зозулю написати вірші про стару калиноньку, яка під своїм віттям зігріла маленьку дитину - майбутнє України. Вірші поклали на музику - зазвучала пісня...

Сьогодні Анфісі Дмитрівні 88 років! І вона є однією з найактивніших учасниць ансамблю. Чоловіки колективу жартома називають її «генеральшею», усі дуже поважають і шанують. А сама вона говорить, що доки є сили на сцену піднятися - доти не покине «Вечорниць». Власне, колектив залишають тільки за станом здоров'я, в зв’язку переїздом до дітей, з інших поважних причин. На святкуванні з нагоди 20-річчя народного аматорського ансамблю усі вшанували хвилиною мовчання тих, хто брав активну участь у створенні й становленні колективу, але вже пішов із життя. Це був єдиний момент під час концерту, коли в залі панувала тиша. А загалом довгодинний концерт пролетів під нестихаючі оплески глядачів.

Охочі привітати «Вечорниці» і сказати їм найщиріші побажання аж у чергу вишикувалися! Їм вручали грамоти, подяки, подарунки, квіти, торти...
Селищна рада до круглої дати «Вечорниць» виділила кошти на ремонт Будинку культури, нове оформлення сцени. Відремонтували також кімнату для репетицій ансамблю, яку учасники гарно прикрасили вишиванками, глечиками, квітами, малюнками, портретом Тараса Шевченка...

Святкування ювілею народний ансамбль продовжив задовгим столом, що ломився від кулінарних витворів, приготованих учасниками «Вечорниць». Вже після кількох тостів у руках незмінного акомпаніатора колективу Логвина Мінька з'явився баян - і знову зазвучала пісня, без якої «Вечорниці просто жити не можуть!

Олена Троянська
Газета "Новий день". - 2006.-30 листопада

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page