on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Organizations > Visual art > Publishing houses of Tavriya > Херсон як місто читачів

 

Херсон як місто читачів

01.03.2006

ВОЛОДИМИР КОРОБОВ, народився 12лютого 1955року в м. Дніпропетровську. Закінчив Харківський державний університет, історичний факультет. У 1990 р. закінчив аспірантуру інституту соціології АН СРСР (Москва), в 2000 р. - докторантуру Інституту соціології НАН України (Київ). Завідувач кафедри філософії і соціології Херсонського національного технічного університету; проректор по гуманітарній підготовці і зв'язкам з громадськістю Херсонського морського інституту Кандидат соціологічних наук, доцент.

За розпадом СРСР і проблемами виживання 90-х років не всі помітили величезну втрату - руйнацію і занепад книжкового світу. Можливо це подія більш значуща, ніж політичні катаклізми, але її причини, наслідки і значення ми тільки починаємо аналізувати і усвідомлювати.

На своїх улюблених лекціях із соціології для херсонських студентів інколи я відверто, з сумом розповідаю про власну доморощену типологію українських міст. Міста поділяються на ті, що мають пристойний книжковий базар, І ті, що з якихось причин такого не мають. Центром духовної культури України став величезний книжковий базар у Києві на Петрівці. Не так давно спікер Верховної Ради В.Литвин «під камеру» відвідав Петрівку, щоб продемонструвати українству свою причетність до духовності і культури. Херсон, на жаль, відноситься до категорії міст, в яких немає ані книжкового базару, ані літературних клубів-кафе, що поширилися у великих культурних центрах - Києві, Харкові, Львові та ін. Такі клуби-кафе, на кшталт київського «Бабуїну», поєднують у собі і книжковий магазин, і бібліотеку, і кафе, і літературний клуб, і концертний зал.

В них створена неповторна клубна атмосфера, така необхідна для сучасної інтелектуальної молоді. Вечори, проведені в таких літературних клубах-кафе, прогулянки рядами книжкового базару, де зустрічаєш друзів, дізнаєшся про літературні новинки, нарешті, купуєш потрібну книгу - не можна нічим замінити. Це неповторний спосіб існування мислячих істот. Усього цього херсонці, на жаль, позбавлені.

Книги мали дуже важливе значення для радянської культури. Як казав Максим Горький, «Книги - джерело знань, а знання - джерело комунізму». В 60-ті роки розцвів справжній «культ книги». Було дуже престижним накопичувати книги, особливо підписні видання класиків, прикрашати свої оселі шафами із рядами книг, які частенько не «розпредмечувались», тобто не читались, але були покликані свідчити про «освіченість», «сучасність» хазяїна. Багатотомні видання Леніна-Сталі-на-Маркса і Енгельса у кабінетах номенклатури були символом лояльності і відданості комуністичній партії та ідеології. Книги були дефіцитом і символом престижного споживання.

їх «діставали» «через знайомих» і в «спецрозподільниках». Проте, радянська інтелігенція багато читала не тільки визнану класику, але й заборонену літературу, яка поширювалася підпільно. Комітет державної безпеки переслідував тих, хто розповсюджував «самвидав» і тих, хто читав підозрілу літературу. Для того, щоб я, студент Харківського університету, міг прочитати твори Фрідріха Ніцше, довелося брати комсомольську характеристику, рекомендацію викладача марксистсько-ленінської філософії, дозвіл 1-го відділу, і лише після цього звертатися до спеціального відділення університетської бібліотеки, так званого «спецхрану».

Читачі, які читали «заборонену» літературу, бралися спецслужбами на облік. Херсон XXI століття став зовсім іншим. Відбулася десакралізація книги і книжкового світу у масовій свідомості. Книгу скинули з п'єдесталу, припинили використовувати як символ престижу і окраси помешкань. На площі Свободи, там де був «Будинок книги», тепер дім якоїсь Ані (D0MANI). На книжкових полицях переважно розважальна література низького рівня. Книга перестала бути унікальним джерелом знань. її місце лосів Його Величність Internet.

Діти і підлітки, студенти і фахівці звертаються до всесвітньої мережі за інформацією, розважаються грою на комп'ютері, в поїзді замість того, щоб читати, слухають аудіозаписи за допомогою плейера. Замість книжок у квартирах - відеотеки. Тепер у вихідні молодь полюбляє відвідувати комп'ютерні клуби замість того, щоб іти до бібліотек. Херсонці стали набагато менше читати, серед читацьких уподобань почала переважати розважальна література. Сталося так, що книжок видають набагато менше, читають набагато менше, рівень книжок, які читають, суттєво знизився, а весь наявний книжковий світ маргіналізувався, став архаїчним світом диваків і оригіналів.

Чому так відбулося? Не все зрозуміло і немає простих пояснень такої руйнації. Глобальне протистояння аудіовізуальної і книжкової культури поширилося на Україну, захопило нас у свої тенета. Відомий французький вчений Р. Ескарні виділив три тили взаємовідносин між аудіовізуальною і книжковою культурою: європейський (переважання елітарної книжкової культури), американський (переважання масового телебачення, яке поєднується із потужним книжковим світом) і відсталий (притаманний для країн, що розвиваються), для якого характерне переважання масової культури, телебачення на тлі занепаду книжкового світу (книговидання, книготоргівлі, книгочитання).

Легко зрозуміти, що політичний і економічний занепад супроводжується в Україні занепадом культурним, занепадом книжкового світу. Ми пішли у своєму розвитку по шляху країн, що розвиваються, про що свідчить криза книговидання, книгочитання, руйнація книжкового світу в цілому. Для того, щоб призупинити дію цієї тенденції, повернути розвиток України на інший шлях, державі і суспільству треба негайно зробити все можливе. Тільки поєднання розвитку «нових медіумів» (Інтернет та ін.) з розвитком книжкового світу зможе забезпечити модернізацію і розвиток сучасної України.

З'являються перші ознаки відродження сучасного книговидання у Херсоні. Який чудовий путівник «Путешествие по Херсонщине» подарувало херсонцям видавництво «Наддніпряночка»! Прекрасна книга Б.З. Непомнящего «Херсон еврейский» видавництва «Олді-плюс». Серія цікавих краєзнавчих книжок видало видавництво «Слаж» Сергія Сухопарова, зокрема, перші унікальні довідники «Кто есть кто в Херсоне» и «Кто есть кто в Херсонской области».Серію книжок, таких як «Скадовськ: місто, порт, курорт», видав у Скадовську Олег Лиховид.

Цікаву книжку основоположника таврієзнавства, херсонського професора Ярослава Голобородько «Письменники і Херсон» видало видавництво «Персей». Більшість херсонських видань - краєзнавча література. Така тенденція - основа для відродження херсонської регіональної еліти, для виховання у молоді місцевого патріотизму, любові до рідного краю. Проте місцевим видавництвам добре було піти далі: замовляти і видавати книжки херсонських авторів із різних інтелектуальних галузей -технічних, природничих, соціальних, гуманітарних. Особливо тривожить зменшення потягу дітей і юнацтва до книжок, до читання.

Змінюються звички юних читачів. Знизився статус читання, зменшився час, який діти витрачають на читання, іншими стали мотиви і стимули до читання, репертуар читання. Молоде покоління читає зовсім інше та інакше, ніж покоління батьків. Як правило, діти, які люблять читати, це представники молодшого шкільного віку. В старших класах дітям бракує не бажання, а часу для читання, тому дуже типовими є такі думки: «Люблю читати, але ніколи». Переважає розважальне читання: «Коли читаю, люблю почитати що-небудь легке». За оцінками соціологів, до 40% дитячого читання - це розважальна література, а науково-пізнавальна посідає лише 20% обсягу читання. Журнали і розважальна література домінують у структурі читацьких інтересів підлітків, Діти, школярі читають обов'язкову шкільну класику, казки, фентезі, пригодницьку літературу, детективи, книжки про природу і тварин.

Шалений успіх «Гарі Поттера» продемонстрував, що дітям бракує книжок про своїх ровесників. В європейських країнах видається багато творів про дітей і для дітей, які відіграють певну роль у «літературній соціалізації» молоді, допомагають їй пізнавати світ і вчитися в ньому жити. Певен, що хлопчакам і дівчаткам у нагоді був би цікавий літературний твір із соціальним нахилом, який розповідав би про типові проблеми життя сьогоднішнього підлітка у Херсоні. Діти і підлітки не усвідомлюють той «книжковий голод», від якого страждають через бідність сімей і неможливість придбання потрібних книжок, брак коштів у бібліотек, які не мають можливості комплектувати фонди сучасною дитячою літературою.

Особливої уваги вимагає шкільна бібліотека, якій треба допомагати усією громадою. Цікаво, що періодика в наш час стала левовою часткою нових поповнень багатьох бібліотек. Періодичні видання дещо компенсують відсутність книжок. Однак діти цікавляться і читають перш за все розважальні журнали, навчальні видання, а доля розвиваючого читання періодики, читання для самоосвіти залишається незначною. Книга програє змагання «електронному вихователю». Переглядання телепередач стало чи не основним видом дозвілля для дітей і підлітків. Спочатку мультфільми, а потім - серіали, кінофільми, реклама формують стереотипізоване, спрощене мислення у дітей. Після легкого перегляду фільму дитині важко зосередитися на читанні важкого тексту, який вимагає додаткових зусиль для сприйняття.

Телебачення своїми розважальними передачами і трансляціями формує у дітей цікавість переважно до розважальної літератури. Відбувається «візуалізація» світосприйняття, коли навіть книги подобаються перш за все із візуальним рядом та мінімумом тексту, наприклад, комікси. Діти не знайомляться і не переймають багатства мови, які зберігаються у художній літературі, їх мова збіднена і схожа на спрощені і грубі телевізійні зразки. Жахливі наслідки для читання дітей і підлітків має «ігровий бум», Комп'ютерні ігри відбирають все більше вільного часу, і натомість витісняють читання зі сфери дозвілля підлітків. Книга вже не виступає в ролі «вчителя життя» молодої людини, її духовним медіумом і сталкером, тобто провідником. Для молоді книга стає одним із банальних інформаційних джерел.

У структурі читацьких інтересів молоді переважає інформаційно-ділове читання. Це інструмент навчання, джерело інформації за шкільною і вузівською програмами, з комп'ютерної техніки чи спортивних занять. Інтерес до класики, сучасної художньої літератури у молоді суттєво знизився. Щоб повернути увагу молоді до себе, українські письменники і поети застосовують ненормативну лексику, епатажні тексти, відверті еротичні мотиви. Проте молодь мало читає художні «товсті» журнали, бо вони досить дорогі і погано поширюються у провінції. Ставлення до книжок у сім'ї є основою формування культури читання дітей.

Умовно можна виділити кілька типів такого ставлення: сприймання книжок як інформаційно-пізнавального інструменту, який дає дітям необхідні знання; сприймання книг як джерела емоційно-духовного формування особистості, знайомства зі зразками, героями; і, нарешті, є тип сімей, де все ще зберігається культ книги. Поступово перший і другий тип почав наступати на третій, і це є важливою причиною зміни ставлення дітей до читання.
Ситуація, яка склалася у сфері книгочитання і книговидання в країні і на Херсонщині, зокрема, вимагає уваги і від інституцій влади, самоврядування і від громадськості. Для побудови нової економіки, правової демократичної держави, євроінтеграції і відродження всім нам, а перш за все, нашій молоді, треба повернутися в країну читачів. Без відродження книговидання і книгочитання здійснити народні мрії про краще майбутнє неможливо.

Володимир Коробов
Журнал «Бизнес Таврии» №3 Март-апрель 2006
 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page