"Ви з Херсона, ви зараз там? Пишіть адресу". Як художниця з діабетом пережила окупацію

Херсонська художниця Ірина Мячева прожила в окупації з інсулінозалежністю. З перших днів захоплення Херсона інсулін зник з аптек і лікарень. Протягом восьми місяців життєво необхідний препарат до Херсона могли привозити лише волонтери, ризикуючи життям. Тільки завдяки їм Ірина змогла протриматись до повернення України в Херсон. Витрачала дуже економно, ті, що не підходили — віддавала іншим. Про взаємодопомогу херсонців та українців з різних куточків Ірина Мячева розповіла кореспондентам Суспільного.

У березні минулого року, коли російські окупанти захопили місто, тут залишалось багато родин з дітками з цукровим діабетом, розповіла Ірина. Через відсутність потрібного препарату у дітей почались ускладнення.

"Декілька дітей потрапили до реанімації, і я передавала свій інсулін. Я знала, що в мене його й так небагато, але по одній шприц-ручці я передала до реанімації, тому що дитину перевели на новий інсулін, а в лікарні його не було. І зробили такий заклик по Херсону. І скільки ми змогли зібрати інсуліну, ми все передали дитинці. Слава богу, вона жива здорова", — розповіла Ірина Мячева.

З перших днів окупації доводилось економити, продовжила Ірина. Власних запасів, за її підрахунками, могло б вистачити на два місяці. Поповнити їх вже не було звідки.

"У лікарні вже мені не видали інсулін. У всіх була паніка. І я почала шукати інсулін у волонтерів. Мені допомагали волонтери із західної України і це було дуже важко, тому що пошта вже не працювала. Ми шукали варіанти, як можна доставити його сюди, в Херсон", — розповіла Ірина.

У наступні місяці інсуліни доставляли волонтери. Доводилось економити і зменшувати дози.

"Люди просто знали, що я в окупації, і передавали інсулін. Я для них повністю незнайома людина, вони: "Ви з Херсона, ви зараз там? Пишіть адресу, куди можна відправити, через кого, щоб він дійшов. І голки, що вам потрібно?" І вони висилали", — каже Ірина.

Восени 2022 року у Ірини закінчились тест-смужки для вимірювання цукру. Довіряти доводилось своєму організмові і обмежувати себе в їжі.

У лікарнях був невеликий запас інсуліну українського виробництва. Його доставляли волонтери ціною власного здоров’я і життя, розповіла Ірина. Так звана "окупаційна влада" не турбувалась про інсулінозалежних.

"Був невеликий запас в лікарнях і видавали менше інсуліну. Якщо раніше ти отримував інсулін на 2-3 місяці, то скоротили на місяць. Все було суворо під запис, вони економили. Я знаю, що передавали українські волонтери, приїжджали – виїжджали, але передавали інсулін сюди. Російського інсуліну я навіть не бачила, як він виглядає. Знаю, що коли російські окупанти тікали з Херсона, то позабирали все. Навіть в лікарнях інсулін забирали", — сказала Ірина.

Зараз Ірина залишається в Херсоні. Всі необхідні препарати для підтримки свого способу життя можна придбати.

"Дуже багато зараз волонтерів працює на цьому шляху, тому що людей залишилось багато і дуже багато діабетиків в Херсоні залишається. То зараз, Слава Богу, вже є все необхідне. У мене зараз в холодильнику дуже багато є інсуліну, який мені не підходить, але я викладаю оголошення, щоб може кому він потрібен, можна було віддати", — сказала Ірина.

Джерело