Курган Огуз: херсонсько-скіфське золото тягли мішками
Колись тут розташовувався величний скіфський курган «Огуз». В результаті багаторічних археологічних розкопок його насип був повністю зритий з землі. Від красеня кургану не залишилося «каменю на камені». І ось вперше в історії вітчизняної археології було прийнято рішення відновити знищений розкопками насип. Легко сказати...
За п'ять кілометрів від райцентру Нижні Сірогози у степу височіє величезна безформна купа землі. Не один місяць потужні бульдозери прасували сірогозький чорнозем, проте ні сучасна техніка, ні дармове паливо меліораторське не допомогли. Повторити результат титанічної праці багатьох тисяч підданих стародавнього царя скіфського так і не вдалося. До розкопок царський курган Огуз був найбільшим курганом України, а можливо, і всієї Європи. Його висота перевищувала 20 метрів при діаметрі понад триста, а в давнину він був ще вищим. Десять сезонів археологічних розкопок у різні роки з 1891 до 1981 року дали безцінний науковий матеріал. Крім того, як і належить царському кургану, Огуз був буквально нашпигований коштовностями. Важко навіть уявити собі початковий обсяг його багатства. У проритих ходах древніми грабіжниками знайдено сотні предметів із золота та срібла. Схоже золото тягли мішками, не звертаючи увагу на «дрібниці», що випадають. У 1901-1902 роках після перших сезонів розкопки населення навколишніх сіл охопила справжня «золота лихоманка». Насилу за допомогою поліції у мужиків вилучили сотні золотих речей. Адже це лише мізерна частка вмісту поховань, пограбованих ще в давнину.
Археологічними методами Огуз датується серединою четвертого століття до н. Це була епоха царя Атея – час найвищого розквіту Скіфської держави. На думку деяких археологів, саме Атей і був похований у центральній, найбагатшій могилі Огуза. У ті роки Скіфія вважалася однією з найсильніших країн Європи. Після перемоги у скіфо-перській війні, коли величезна 700-тисячна армія Дарія Гістаспа безславно відступила і причорноморським степам, скіфи набули репутації непереможних. Рано чи пізно держава Атея мала зіткнутися з іншим претендентом на європейську гегемонію — Македонією. У 339 році до нашої ери на берегах Дунаю у важкій битві війська царя Пилипа II - отця Олександра Македонського - розгромили скіфів. У бою загинув і сам Атей, до речі. Будучи 90-річним старцем. Лише через дев'ять років скіфам вдалося поквитатися з ворогом. У 331 році полководець Олександра Македонського Запіріон вторгся в Скіфію. Після невдалої облоги Ольвії по дорозі назад до Греції корпус Зопіпіона потрапив у засідку і був майже повністю знищений. Безславно загинув і сам воєначальник.
Курган Огуз, мабуть, одна із найяскравіших історичних пам'яток нашої області. І не лише у масштабах України. Війна з Філіпом II та похід Зопіріона – центральні події європейської історії тих років. Насип кургану, нехай навіть штучне відновлення, міг би стати місцем паломництва численних туристів. До речі, скіфські царські кургани четвертого століття тягнуться ланцюжком через Дніпропетровську, Херсонську та Кримську області від Ордженекідзе до Керчі вздовж стародавньої дороги, що пов'язує найважливіші області Скіфії. Тур таким маршрутом можна було б назвати золотим. Справа за «малою», необхідно відновити насип, хоча б і в дещо зменшеному вигляді. А організувати туризм – справа техніки, було б що показати.
Віктор Ніколаєнко
«Булава».- 23.03.2000.- стор. 16
Ерік