Курс - на «Чарівну гавань»
Розпочалася реалізація унікального природоохоронного проекту — переселення сайгаків із асканійських степів у кримські
Сайгак (сайга, сугак)... Символ не лише Калмикії, яка від нас не так уже й далеко, а й степової України з її екстремальними природними умовами, насамперед — затяжними бездощів'ями і вікодавнім безводдям. Ці тварини із роду антилоп не стали «чекати милостині від природи» (І. Мічурін). Захопленням ними ділиться одне із сучасних видань: «...сайгак століттями відточував мистецтво виживання в умовах, які призводять до загибелі представників інших видів. Крім того, що сайгак може лити солонувату воду, він з'їдає майже все, що росте і примудряється виживати там, де домашня худоба неодмінно гине». Не віриться, але це так. Колись витривалі, сказати б двожильні, сайгаки заселювали безбережні українські степи — від Азова і Чорного моря до карпатського степу Пантелиха. А потім забахкали гаківниці і гвинтівки, і під їхню ненажерну канонаду вид зник — аж до Дону включно. Сталося це у позаминулому столітті. І присуд: відновлення популяцій в Україні неможливе! Підстави? Брак степових ділянок та затяжна епідемія браконьєрства. Із цим вироком категорично не погодилися співробітники всесвітньо відомого біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна».
— Я щойно повернувся з експедиції, яка доставила у Національний природний парк «Чарівна гавань», що на території Криму, 10 сайгаків, — повідомив директор заповідника Віктор Гавриленко. — Справа у тому, що нині ми створюємо заповідні об'єкти на цілинних територіях без копитних тварин. Віками ці тварини природно утилізували певну частину травостою. Не стало їх — набуло розмаху накопичення степової повсті — підстилки.
— А ця підстилка що, шкідлива?
— Так, шкідлива. Вона вносить зміни у протікання природних процесів. У результаті замість степових трав починають розвиватися бур'яни — мезофіти, яким така підвищена вологість до вподоби. При цьому знижується щільність зростання рідкісних видів рослин, заради яких створюються заповідні об'єкти. Не можуть нормально почуватися степові тварини, ті ж ховрахи і тушканчики, яким потрібен простір, а не висока трава. Без копитних тварин степ живе неповноцінно. Окрім цього, накопичення сухої трави сприяє потужним пожежам саме в заповідних степах. Ми, екологи, впевнені, що частота пожеж і їх сила залежать від «повстяної експансії» на заповідних землях. У мене, до речі, є низка наукових публікацій з цього питання. Повторюсь: проблему можна розв'язати лише за умови повернення у степи саме степових травоїдних тварин.
В Асканії-Новій мешкає єдине на терені України і найбільше серед всіх зоопарків світу стадо сайгаків (на кінець вересня — більше 460 особин). Додамо сюди й інших представників первозданної природи — більше 200 куланів туркменських, а також коней Пржевальського, яких теж можна розселити у заповідні степи.
— Слід зауважити, що територія заповідних об'єктів обмежена, без її огородження тварини неминуче вийдуть за межі, і їхню долю неважко передбачити, — говорить Віктор Гавриленко. — Тому тих же сайгаків можна переселяти на території, які можна обгородити.
— «Чарівна гавань», як я зрозумів, якраз підходить для переселень?
— Із минулої весни спільно з Українським товариством охорони птахів та Національним природним парком ми втілюємо у життя проект створення «Чарівній гавані» території з напіввільним утриманням степових копитних. За цим проектом туди вже цього року буде переселено 10 сайгаків та 5 куланів. Площа території становить 100 гектарів. У наступному році (після вивчення результатів) вона буде розширюватися. Ми зацікавлені у тому, щоб не тільки Асканія-Нова мала рідкісних степовиків, оскільки запорука їх збереженості саме в створені мережі осередків утримання степової біоти.
...Попри дощову погоду, у степу і душах людей наче посвітлішало. А посвітлішало від того, що почалося повернення у рідні пенати їхніх розгублених по світах пожильців. Чистого неба тобі, щасливої долі, маленький новоселе!
Василь Піддубняк, кор, «Сільських вістей» —
для «Нового дня»
"Новий день".- №44(5091).- 31.10.2013 - стр.18
