На початку творчого шляху
Валерія Москвітіна – ще зовсім молода херсонська художниця, проте вона вже встигла заявити про себе і свою творчість, беручи участь у міських виставках, а також у міжнародному пленері в польському місті Липнику. Навчаючись у художній школі, Валерія отримала диплом за 3 місце в Міжнародному дитячому конкурсі “Яким я бачу світ у майбутньому”, а зі справою свого життя визначилась іще у п’ятому класі. Три роки тому вона отримала вищу освіту і викладає у школі образотворчого мистецтва у Центрі дитячої творчості “Перлинки”, увесь вільний час присвячуючи станковому живопису. Цього року, на запрошення Фундації Івана(Яна) Павла 2-го “Wzrastanie”, Валерія стала учасницею пленеру у Польщі. Оскільки Україну на цьому заході представляла вона одна, то Москвітіна взяла з собою альбоми херсонських художників, які справили неабияке враження, особливо акварелі Володимира Чуприни та роботи Олександра Бережного. Комісар пленеру після перегляду альбому “Художники Херсонщини” відзначив, що у їх роботах яскраво відчувається стиль саме нашого регіону, який має власне і нестандартне обличчя.
Валерія розповіла, що у Липнику панувала чудова атмосфера творчості та взаєморозуміння між досвідченими і молодими митцями. Мальовнича природа давала неабияке натхнення, а старовинний поміщицький маєток, у якому вони жили, навіть мав власного привида, який під час попереднього пленера “явився” художникам, добряче їх налякавши. Під час пленеру молода художниця не тільки написала 6 картин, але й змогла домовитися про те, що кожного року двоє професійних художників та п ятеро студентів ХДУ (кафедра культури і мистецтва) матимуть можливість відвідувати пленер у Липнику. До речі, три роботи Москвітіної відібрали для вернісажу у Підкарпатському воєводстві, а інші три – до галереї “Папа Георгій” у Пшемишлі.
Валерія основною рушійною силою власної творчості вважає сім’ю, свого чоловіка, який усіляко підтримує дружину, створює умови для творчості, поважає її індивідуальність. Вони багато мандрують разом, спілкуються з друзями, набираються вражень, що згодом перетворюються на нові роботи художниці. Особливістю творчості Москвітіної є поєднання пейзажу з натюрмортом. Таке її “Запрошення на Херсонщину”– своєрідна візитівка нашого краю: яскраві скибки кавуна на фоні придніпровського краєвиду. Цікаві різної масті коти: “Після бенкету”, “Тихий вечір”, “Друзі навіки”– кожен із власним характером та виразом мордочки. А незвичайна фантастична істотка з картини “Зоряний гість” – така мила і беззахисна перед цим світом… Її Валерія придумала і написала до конкурсу “Марія Приймаченко і я”, присвяченого 100-річчю художниці. А ще Валерія Москвітіна вважає, що не можна критикувати твори художників в принципі, адже кожен є унікальним, із власним неповторним внутрішнім світом, і в будь-якій роботі вона завжди може знайти щось необхідне світу і людям.
Тетяна Крючкова
“Вгору”.- №42 (421).- 21.10.2010.- стр. 32
