Володар "срібного пера"
20-25 травня у курортному болгарському місті Варна відбувся другий міжнародний фестиваль слов'янської поезії «слов'янські обійми». Організатори фестивалю - мерія Варни, слов'янська літературна і мистецька академія, спілка болгарських письменників, агенція «Росія сьогодні» і фундація «слов'яни».
Із Варни у Херсон наш земляк, поет Анатолій Кичинський, привіз Міжнародну літературну премію фестивалю«Летюче срібне перо». Показати поетичний талант у Варну приїхало понад три десятки поетів і перекладачів із різних країн. Нашу країну на фестивалі представляв відомий не лише в Херсоні, а й в Україні письменник і поет, лауреат Державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка Анатолій Кичинський.
Своїми враженнями охоче ділиться із читачами.
- Що особливого відбувалося на фестивалі і як вдалося здобути таку престижну нагороду?
- Фестиваль проходив у сонячні дні і приурочений він був до Днів святих Кирила і Мефодія. Широко представили поетичну творчість такі слов'янські країни, як Сербія, Македонія, Болгарія, Польща, Хорватія, Чехія, Словаччина. Ну, і, звичайно ж, Україна. У болгарському місті нас чекав літературний вечір «Мій вірш - мої обійми". Тут же відбувалися і творчі зустрічі із мешканцями Бургаса, Добрича, Шумена, Русе, Сливена, інших міст Болгарії. Спека була така, що хотілось викупатися у морі! Та, на жаль, часу вистачило лише на те, щоб у басейні поплавати.
Варну побачив не вперше: 1986 року побував там на Всесоюзній нараді молодих письменників Болгарії. Свої вірші ми читали рідною мовою, і відразу звучав переклад болгарською.
- Як сприймали слов'янські народи українську поетику?
- Мені здалося, що дуже гарно. У мене навіть народився, мабуть, найкоротший мій вірш про столицю фестивалю: «Варна гарна!»І ще запам'ятався заключний вечір, на якому мені вручали нагороду. Там до мене підійшла аристократично одягнена похилого віку жінка і сказала єдине слово: «Бравіссімо!»
- А що за визначна нагорода?
- То була Міжнародна літературна премія фестивалю «Летюче срібне перо». У дипломі записано «За поетичну творчість, просвітління читацьких душ, утвердження слов'янської ідеї, багаторічне сприяння духовному обмінові між Болгарією і Україною». Дуже поважаю Болгарію. Їй треба поклонитися хоча б за те, що з неї вийшли відомі світові брати Кирило і Мефодій, родоначальники слов'янської писемності. І я вважаю, що цим Болгарія, передусім, на весь світ знаменита. Не можу не згадати і про те, що разом із запрошенням на фестиваль мене попросили привезти прапор України. Тому прапор нашої держави гордо майорів на урочистій літургії наприкінці фестивалю.
- Яке було відчуття, коли бачив свій прапор серед маєва інших прапорів у такій величній обстановці?
- Це, мабуть, можна порівняти із тим, коли на Олімпійських іграх піднімають український прапор. Звичайно, хотілося б, щоб зв'язки між братніми країнами (Україною і Болгарією) були набагато тіснішими, такими, як раніше. Коли українська поезія видавалася в Болгарії, а болгарські поети друкувалися українською мовою.
Мета фестивалю - зробити ці зв'язки тіснішими. Гарна назва - «Слов'янські обійми». Наші пращури невипадково називали слов'янами і себе і своїх нащадків. Нічого у цьому світі не названо випадково. І наша поетична творчість бере свій початок ще з пам'ятної фрази Євангелія від Іоанна: «Спочатку було Слово».
Ярослава Бурачек
"Херсонський вісник" № 24.- 12.06.2008
