Король сувеніра
У самому першому номері журналу «Новий ФАВОРИТ» ви вже читали про ту, як заповзятлива молода людина перетворила на туристичний рай богом забутий куточок у горах – князівство Ліхтенштейн. Чи дивно, що це зробив нащадок засновника заповідного куточку Херсонщини – Асканії-Нова? Пропонуємо до Вашої уваги інтерв'ю з бароном Фальц-Фейном, записане влітку 1997 року.
Говорять, що Ви створили туристичний бізнес для цілої країни. Причому, можна сказати, із нічого. Чи правда, що Ваш бізнес розпочинався з поштової марки?
Так, вийшло так, що до мене у Ліхтенштейні туризму фактично не було. Туристи буквально проскакували це маленьке альпійське князівство, затиснуте між Австрією та Швейцарією, просто не помічаючи його. Адже зовні однаково — і там Альпи і тут Альпи. І тоді я прийшов до князя з пропозицією: а що як зробити для туристів зупинку? Маленьку, на півгодини; щоб вони тільки встигли на нашій пошті надіслати своїм знайомим чи рідним гарну листівку «Привіт із князівства Ліхтенштейн!» з екзотичною маркою. Листівки та марки ми спеціально розробили та замовили у найкращих фахівців. І це спрацювало!
Отже, зараз значну частину доходів Ліхтенштейн одержує від продажу марок? Але не все ж люди філателісти...
Принаймні для Ліхтенштейна їх вистачає. А для пересічних людей ми стали продавати цікаві сувеніри. Згодом одного магазину виявилося замало. Зараз там тисячі видів найрізноманітніших сувенірів, продавці говорять усіма основними європейськими мовами. І вже ніхто не проїжджає Ліхтенштейн без упину!
Про цю маленьку державу, з населенням з якогось українського райцентру, у нас багато в чому дізналися завдяки Вам. За заслуги перед ним Ви отримали баронський титул, а як Вам вдалося свого часу набути громадянство Ліхтенштейну? Адже, напевно, це було непросто?
Зараз це вже курйозний факт, але для цього мені довелося сконструювати оригінальну автонапувалку для корів. Це визнали дуже корисним для блага держави.
Чи правда, пане бароне, що Ви особисто зустрічаєте туристів?
Не всіх, але тисячі дві на день — так, я з ними встигаю поспілкуватися. І багато хто до цього звик.
Ви такі ж гостинні і у своєму особняку «Асканія-Нова» у Вадуці?
Так, для тих моїх друзів, яким я можу довіряти помити посуд після себе, Всі мої гості, незалежно від звань і чинів, знають, що я не тримаю прислугу, і доведеться мити посуд самим. А навіщо мені прислуга, якщо я їм мало, як пташка, і роботи на садибі виконую сам?
Але у Вашому родовому маєтку — «справжній» українській Асканії-Новій зустрічі з Вами були спочатку не дуже раді?
Це давня історія. За радянських часів мене ніяк не пускали в Асканію-Нова. Я не міг просто відвідати свою батьківщину, як це робить кожна нормальна людина. Мене забрали після революції ще в дитячому віці, але я все пам'ятав і хотів знову побачити те, що було створено дядьком Фрідріхом. Але всі були якісь перешкоди незрозумілі. Можливо, вони думали, що я буду на щось претендувати? Мені сказали, що просто так приїхати не можна, а от якби я був любителем футболу, то мене можуть пустити відвідати... асканійську футбольну команду! Що робити, я став шанувальником футболу... Я страшенно чекав, готувався, хвилювався. Але в перший свій приїзд я засмутився до сліз. Як же так, в Україні завжди були привітні, гостинні люди, а тоді ніхто не вийшов, не сказав нічого, наче я зовсім сторонній тут! Це було мені незрозуміло та дуже прикро.
Дорогих гостей у нас прийнято зустрічати хлібом-сіллю.
А я про що? Який там хліб-сіль... Потім, правда, поступово ставлення почало змінюватися. Особливо завдяки Віктору (Віктор Гавриленко – нинішній директор Біосферного заповідника Асканія-Нова ім. Ф. Фальц-Фейна). Стали відновлювати справедливість — спочатку меморіальну дошку встановили на честь творця заповідника, потім його ім'я заповіднику привласнили, а тепер з'явилася гарна ідея пам'ятника посеред цілинного степу... А тоді на мене чекав ще один удар. Я побачив сильне запустіння, занедбаність споруд садиби. І для пам'яті дядька виділив дуже солідну суму на реставрацію. Мені повідомляли: реставрація триває успішно, тільки не вистачає грошей. Я не міг зрозуміти: як не вистачає, якщо це міцний колоністський будинок зі стінами завтовшки в метр? Невелике оздоблення – і все. А грошей могло навіть на новий вистачити. Але коли я вкотре приїхав... дядькового будинку не було! Його навіщось знесли і почали будувати новий. Я цього не хотів. Будинок важко знесли і, звичайно, все зробили не так, як було. Підняли стіни, гроші витратили та хочуть ще! Виходить, я оплатив знищення родинного будинку... Я злякався. І, дякувати Богові, тепер зрозуміли, щоправда, трошки пізно, що треба робити так, як я хочу — РЕ-СТАВ-РУ-ВА-ТИ. Якби не Віктор... Я бачу, що Асканія-Нова — це його життя. Він відроджує справжній порядок у заповіднику.
Німецький лад?
Чистота та порядок теж, мабуть, не всім подобаються. Але треба домовлятися – ось я великий дипломат. Мама мені завжди казала, що я мав стати не «королем сувенірів», як мене називають, а дипломатом. Але не вийшло.
Що б Ви побажали нашій країні?
Я не можу зрозуміти одного, коли ви стали самостійними, як ви не звернулися до інших країн, щоб дізнатися, які у світі прийняті податки? Ви вигадали чи з неба взяли шалені податки, які люди повинні платити. Вони настільки високі, що люди не можуть чи не хочуть їх платити. Тому у вас в країні немає грошей у бюджеті, треба знизити податки до загальноприйнятого рівня, тоді піде справа. А поки що ви цього не зробите — нічого не буде!
Ви розвинули в Ліхтенштейні не в'їзний туризм, а так би мовити, «транзитний». Чи не актуально це і для Херсонщини, лише транзитом через яку можуть потрапити до Криму мільйони відпочиваючих?
Транзитний? Можна і так. Хто ж вам заважає? Працюйте.
Ви, як ніхто інший, розумієте роль туризму у справі залучення коштів. Зараз Асканії-Нова, як і всій країні, явно не вистачає коштів на підтримку заповідника. Як ви оцінюєте шанси Асканії-Нова у залученні туристів?
Ви могли б заробляти тут неймовірні гроші, якби зрозуміли, що насамперед треба влаштувати тут готель на рівні. А коли тут готелю немає... я не можу сказати, що зараз тут готель, це... це... це якась будка! Тож спочатку треба побудувати готель, щоб туристи приїжджали, а то поки що вони можуть лише проїжджати... Ви знаєте різницю? І потрібно лавочки зробити для сувенірів та іншого — тут нічого не купиш! Навіть картки немає, щоб надіслати додому «Привіт з Асканії-Нова!» Сувеніри та готель – ось найголовніше, щоб привабити туристів! Поки що цього не буде — нічого не вийде.
Федір Торбенко
Журнал «Новий фаворит» №6 грудень 2003
