on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Topics > CULTURE > History of culture and the regional study > Из истории городов и сёл > Отак і жили: Бериславщина, рік 1896-й

Отак і жили: Бериславщина, рік 1896-й

Минає рік за роком. Для когось один рік щасливий, для іншого – сумний. Хтось пізнав радість материнства, хтось поховав рідних. Так було, є, так і буде. А все ж цікаво, як жилося у Бериславі, скажімо, років 100 тому. Відповідь на деякі питання дають «Метричні книги запису актів про народження, одруження, смерть», які вели у ті часи при кожній православній церкві. Вони частково збереглися у Державному архіві Херсонської області.

На той час у Бериславі, що налічував понад 13,5 тисячі мешканців, діяли три православні церкви. Головною вважали Воскресенську, збудовану у 1882 році (зараз там районний Будинок культури). Мала вона двох священиків – Василя Клопотовського та Івана Шрамкова, диякона Самуїла Павлюченка та псаломників Івана Попова й Олексія Курбата. У другій церкві – Успенській (приміщення якої зараз руйнується) – служили священик Євген Басанський та диякон Григорій Шпаковський. Третя – Введенська – найстаріша, дерев’яна (пам’ятка архітектури національного значення XVIII століття), діюча й донині, мала тоді найменшу парафію. Та це й зрозуміло, оскільки після перенесення її з того місця, де зараз знову ж таки районний Будинок культури і побудови Успенської, вона опинилася, по суті, за межами міста, на далекій північно-східній околиці. Службу правили у ній священик Василь Голоносов та диякон Микола Бартенєв. Була ще й четверта – на центральному кладовищі, але у ній проводили лише відспівування небіжчиків, тому для нижченаведеної статистики це нічого не дає.

Отже, за увесь 1896 рік по трьох православних церквах було зареєстровано понад 728 новонароджених. Із них хлопчиків – 377, дівчаток – 351 (у зведеннях по Воскресенському собору відсутні дані за кілька останніх днів грудня). За рік було зафіксовано 152 шлюби. Щодо смертності, то, на жаль, по двох церквах відомості не збереглися. Але тодішній приріст населення можна хоч приблизно визначити за метричною книгою Введенського храму: народжених записано 124 чоловіки, померлих – 52. Помісячна народжуваність у місті коливалася від 48 чоловік у листопаді до 78 – у березні. Чітко прослідковується дотримання мешканцями заборон на вінчання під час православних свят і постів. За детального ознайомлення складається враження, буцімто наші пращури брали шлюб лише у зрілому віці, «ставши на ноги», а позашлюбні діти були взагалі неприпустимим явищем. Мовляв, не те, що сучасна молодь. Нічого подібного! Шлюбний вік, наприклад, у січні серед прихожан Успенського собору складав (чоловікові – жінці, років): 28–19, 37–29, 19–19, 23–21, 24–17, 28–19, 29–23 і тому подібне. По тій самій церкві було зареєстровано за рік 19 «незаконнонароджених», тобто позашлюбних дітей.

Відомо й багато конкретних дійових осіб бериславського життя-буття понад столітньої давнини. Ось міщанин Федот Дмитрович Матвієнко, 55 років, православний, одружується з 29-річною міщанкою, римо-католичкою Ганною Костянтинівною Байєр. Для обох це другий шлюб. А одеський міщанин Іван Маркович Сириденко, 38 років, православний, бере шлюб з миколаївською міщанкою Ольгою Василівною (у єврействі Гітля Лейбова) Ляховецькою, також 38 років, уже православною. Козак Прилуцького повіту Полтавської губернії Діомид Бакуменко, 44 років, побрався з 18-річною козачкою тієї ж губернії Марфою Шевченко. Знайшли один одного бериславські міщани Яким Олександровський і Василина Вовк: йому 68 років, їй – 53; дворянин Яків Миколайович Роговський, 28 років, і міщанка Олександра Серафимівна Подимська, 22 років. А ось бериславець Степан Ярошенко у 60 років одружився з 40-річною солдаткою з Київщини Варварою Майбородіною.

А які ж імена були тоді поширеними у міському середовищі? Ось дані по Успенському собору за жовтень: 4 новонароджені малюки отримали наймення Пелагія (Палажка), 3 – Яків, по 2 – Іван, Харитина, Єлизавета, Дмитро, по 1 – Андрій, Олексій, Таїсія, Микола, Анастасія, Ганна, Володимир, Параска, Стефан, Зиновій, Роман, Сава. Та ж сама церква зареєструвала 12 близнюків за рік!

За безпристрасними чорнильними рядками бериславських панотців стояли людські драми. У квітні селянка Прилуцького повіту Полтавщини – 25-річна Мотрона Трепаченко – «незаконно» народила двох доньок-близнят. А у листопаді їй посміхнулося щастя – вона побралася з козаком Золотоніського повіту тієї ж губернії – 34-річним Хомою Скрипкою. Для обох це був перший шлюб. А ось трагедія: 14 січня від запалення легенів померла селянка села Дрімайлівка «Дарія Кіндратівна – дружина Якова Григоровича Пергата», а вже 12 березня померла і її дочка Лукія, як сказано у метриці, «від поганого харчування після смерті матері».

Читачів не повинно дивувати черкаське, чернігівське, київське походження багатьох тодішніх мешканців міста. Продовжувався активний процес заселення незайманих південноукраїнських степових районів і саме з цих губерній походив найбільший відсоток переселенців. Тому серед них чимало прізвищ, які і сьогодні зустрічаються на Бериславщині: Вовк, Ведмідь, Скрипка, Стародубець, Третяк, Роговський, Гейко, Петренко та багато інших. Але зустрічалося чудернацьке, проте, суто українське – Марфа Позивайбатько або, наприклад, Куди-Синиця.

Насамкінець треба зробити кілька зауважень. Будь-яка спроба порівняти демографічну ситуацію Берислава 1896 року з теперішньою навряд чи буде коректною. По-перше, у місті реєстрували народження, смерть і шлюб не лише місцеві жителі, а й православні найближчих сіл, де не було церков (тоді православні храми у межах сучасного району діяли ще у Тягинці, Качкарівці, Миловому та Григоріє-Бізюковому монастирі). По-друге, у Бериславі жили ще й віруючі інших релігійних конфесій, які реєструвалися у відповідних молитовних будинках. Скажімо, католики їхали до Клостердорфа (Костирки, зараз – у межах Зміївки), а протестанти – до Старошведського чи Шлангендорфа (тепер теж у межах Зміївки). Крім того, значний відсоток мешканців Берислава становили громадяни іудейської віри, які у згаданих метричних книгах також не показані.

Сергей Гейко
Гривна-СВ , 2007-12-21 (стр. 13)

 

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page