on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> People > Literature > Scherba Taisiya Nikolaevna > "Сонячний поет Таврії" (Пам’яті Марка Боянжу)
 
 ПАМ’ЯТІ МАРКА БОЯНЖУ

Сонячний поет Таврії

З нагоди 80 - ти літнього ювілею 9 вересня в ошатній залі нових надходжень літератури в науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара відбувся вечір пам’яті Марка Озясовича Боянжу. На захід зібралися родичі, давні друзі , поети, письменники-краяни, колеги, учні медичного коледжу, студенти Херсонського державного університету, колишні слухачі літературної студії , якою впродовж 35 років керував Марк Озясович.
Ретельно підібрана виставка книжок, журнальних і газетних матеріалів, світлин різних років і життєвих ситуацій, портрет поета, квіти – це заслуга завідуючої літературно - краєзнавчим відділом Мокрицької Ганни Павлівни. Вона повідомила всім присутнім коротку біографічну довідку поета.
- Боянжу Марк Озясович народився 5 вересня 1929 року у місті Херсоні. Батько був репресований і висланий у Воркуту, за ним поїхала і сім‘я. У Воркуті юнак закінчив середню школу. Згодом навчався у педагогічному інституті ім. Герцена в Ленінграді. Працював учителем в Естонії, пізніше в Новотроїцькому районі на Херсонщині. З 1955 року і до останніх днів жив і працював у Херсоні : учителем у вечірній школі, консультантом із питань охорони пам‘яток історії та культури. Однак, своє справжнє педагогічне покликання реалізував у Херсонському міському Палаці піонерів (нині Палац творчості для дітей і юнацтва).

Початок літературного шляху припадає на другу половину 40-х років ХХ століття.
Естонський період творчості Боянжу М. О. пов'язаний із творчою співдружністю з композитором Л.Т. Нормадом, який писав музику на численні вірші поета для дітей і про дітей. Саме цей період можна назвати вирішальним у повороті до дитячої літературної творчості.
Із 1955 року його твори друкуються російською мовою у періодичних виданнях Херсонщини, України, Естонії.
Вірші М. Боянжу перекладалися українською поетами П. Перебийносом, М. Братаном, В. Шевченком, А. Кичинським, А. Кратом та ін.
У 1991 році вийшла з друку перша дитяча поетична збірка «На скрипке девочка играла».
1992 - зб. віршів для молодшого й середнього шкільного віку - «Висотний кіт».
1995 - добірка віршів «Чего бы то не стоило!»
1997 - добірка віршів «Солнце – это утренняя птица».
Його вірші і пісні друкувалися в колективних збірках молодих поетів Крима й Херсона (1977); у Херсонській міській Книзі Пам’яті (1994); у щорічному художньо-публіцистичному альманасі «Трамонтан» м. Генічеська (1993) ; у літературно-худдожньому та громадському альманасі «Наддніпрянські зорі» м. Херсона (1958), альманасі «Степ» (№1 1993); періодичних виданнях: газетах «Правда України», «Текстильник», «Наддніпрянська правда», «Придніпровська зірка», «Новий день», «Ветеран», «Трибуна», «Приазовська правда» та інших.
Ім’я М. О. Боянжу - одного з найпопулярніших серед дітей поетів, педагога, вихователя кількох поколінь літературно обдарованої молоді широко відоме на Херсонщині.
Він лауреат обласної комсомольської премії ім. І. Кулика.
Все творче життя мріяв бути прийнятим до лав письменників України, але його найзаповітніша мрія так і не здійснилася.

До слова був запрошений заслужений діяч культури, лауреат літературної премії імені Андрія Малишка поет Микола Братан, який тепло відгукнувся про Марка Боянжу, поета, давно відомого на Херсонщині та за її межами своїми дитячими та дорослими творами. Згадав про нього , як про світлу, сонячну людину, про те, як Марк Озясович ставився до рідних, слова, дітей і того, що сам писав. Тому свого часу(1992 року) Микола Братан залюбки переклав українською мовою його книжку для дітей і про дітей «Висотний кіт», окремі вірші у газети міста й області.
Довгі роки творчого спілкування з дітьми допомогли авторові достеменно відтворити у згаданій збірці яскравий і барвистий світ дитинства. Ось деякі дитячі вірші :

ПРО ЗАБУТІ ІМЕНА
В нашім літнім таборі щось незвичне діється -
Сосни спантеличені – чи ж не дивина:
Не по-людськи звуться у загонах діти всі,
Ви лишень послухайте, що за імена.
Чується на кухні: - Ріж, Козел , капусту!
А на стадіоні: - Зуб, на лівий край!
Камбала в поході репліку відпустить:
- Ширше крок, Медузо!
- Хвіст, не відставай!
І зітхали гірко букви і трепети,
І на їжакові їжився кожух,
Як луна питала :- Гей , Колючко, де ти?
Сарано, не сунься! Не кричи, Лопух!
Таж таки у таборі щось незвичне діється,
Що це за створіннячка нині тут живуть?
- Я не Каракатиця! - вигукнула дівчинка, -
Я згадала : Таня я! Так мене зовуть!
Камбала згадала, що вона – це Галя,
Зуб не Зуб - Олекса, Хвіст не Хвіст - Семен!
Втямила Наталя, що вона – Наталя!
Саша – це є Саша, Валя – просто Валя
І нема на світі краще цих імен!!

НА СКРИПЦІ ДІВЧИНКА ЗАГРАЛА

На скрипці дівчинка заграла –
І зарожевіли хмарки.
Почувши скрипку, сонце встало.
І з-під крилатої руки
Хлюпнули промені – іскринки,
Усе довкола ожило.
Коли б не дівчинка і скрипка,
Напевне, й сонце б
Не зійшло.

НАШ ПЕС ДРУЖОК

Ми з братом посварились. А чому?
Вже ні мені не втямить, ні йому.
То з ким тепер у шашки буду грати?
На річці з ким – стрибати і пірнати?!

Наш пес Дружок захеканий прибіг,
Мене і брата тягне за поріг.
А ми з ним - хмара хмарою з лиця,
Ні слова не промовим , ні слівця.
Вважає брат, що винен я у всім.
Однак я не погоджуюся з ним.

Ну, а Дружок, хоч що ти з ним роби,
Не визнає між нами ворожби, -
Хвостом виляє, в очі зазира,
Нагадує: миритися пора.

Гарчить сердито, лащиться до рук…
Дружок, Дружок, ти не Дружок, а – Друг!
Я засміявся. Усміхнувся брат.
Гайда на річку! Знов між нами – лад.


У цій книжці поруч серйозність і посмішка, картинки – смішинки і питання моралі, такі улюблені дітьми. У ній читач знайде вірші про рідний край, його природу, про дружбу, людяність і добро.

Впродовж усього творчого життя Марк Боянжу писав і для дорослих шанувальників слова. Часто виступав на радіо, по телебаченню, був автором багатьох популярних ліричних пісень.
Тематика його віршів збірки «Чего бы то ни стоило» - розмаїта, пропущена через власне серце й душу, поетичне слово філігранно відшліфоване, образне. У ній переплелися спогади про нелегкі дитячі роки в рідному Херсоні, евакуація разом із матір’ю в Киргизію в суворе воєнне лихоліття, роки навчання в Ленінградському педагогічному інституті, учительська праця в школах Естонії, Херсонщини. Та ніде поет не втрачав віри у добро , у порядністьу саме життя. Свідченням цьому є один із його віршів:

ЧЕГО БЫ ТО НИ СТОИЛО

Смерть только смерть и может предложить,
А жизнь, на вечной музыке настояна, -
Необозримая, - велит нам - жить!
Велит нам – жить, чего бы то ни стоило!
В бессилье руки так легко сложить:
Ведь столько в жизни спутано, расстроено…
Чтоб жизнь преобразить, как надо – жить!
И верить в жизнь, чего бы то ни стоило!
…Была любовь готова закружить,
Заворожить, - и вдруг – в иную сторону…
Рыдай, моли, сгорай, - а надо – жить!
Жить, серце сжав, чего бы то ни стоило!
Тоска порою может задушить,
Бывает, что сдаются даже стойкие.
Нет, не в петле – спасенье…Надо - жить!
И побеждать тоску –чего бы то ни стоило!
С цветком, вершиной, радугой дружить,
С немеряными звёздными просторами.
И радость в жизни - есть! И стоит – жить!
И стоит - жить! Чего бы то ни стоило!
Смерть ничего не может предложить,
А жизнь, - на вечной музыке настояна,-
Велит нам – жить! Чтоб новым людям –жить!
И лучше нас! Чего бы то ни стоило!
 

 

Автор цієї статті пригадала, як у 80-х роках ХХ століття їй поталанило працювати з поетом у міському Палаці піонерів, проводити спільні заходи, виступи членів літературної студії, якою керував Марк Боянжу, на заводах, перед працівниками бавовняного комбінату, фабрики ім. Войкова, у військовому госпіталі. На зібрані кошти літстудійці і члени прес центру « ПАПІР» допомагали хворим дітям у санаторії Нової Маячки, в обласній дитячій лікарні імені Лучанських. І скрізь поруч була ця світла, добра Людина.

На вечорі виступили зі своїми спогадами поети: Валентина Нижеголенко, Олег Олексюк, Катерина Савченко; соратник і колега по роботі у Палаці піонерів - Катерина Корчагіна; онука, дочка Валентина, племінник Віталій; викладач медичного коледжу і глибокий шанувальник поетичного слова М. Боянжу - колишній вихованець літстудії. Вони читали його неопубліковані вірші із приватних денників, згадували, яким щедрим сміхом сміявся Марк Озясович, що він віддавав все своє творче життя і серце дітям. Але неперевершене враження на всіх присутніх справила телеграма від колишньої вихованки літстудії – Олени Бондарєвої, а нині доктора філологічних наук, професора, директора Гуманітарного інституту Київського міського педагогічного університету ім. Б. Грінченка, завідуючої кафедрою української літератури і компаративістики КМПУ, головного наукового співробітника Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, члена Національної Спілки письменників України і Національної Спілки театральних діячів України .
Ось цей лист:
Дорогой Марк Осипович!
Говорят, что уже много лет Вы не ходите по родным херсонским улицам, не ведёте детскую литературную студию в нашем замечательном Дворце, не утверждаете, что все дети талантливы, не дарите юным поэтам свою незабываемую улыбку. Только никто из наших, Ваших учеников, никогда в это не поверит – Вы стоите у нас перед глазами, для нас по-прежнему звучит Ваш голос, и нам до сих пор боязно показать Вам своё очередное поэтическое откровение – мы знаем, что вердикт Ваш будет честен и строг, как много лет назад.
Два Бога сопровождали Вас на жизненных дорогах - Детство и Поэзия.
Они были одинаково всевластны над Вашей тонкой и ранимой душой, им Вы подчиняли всё своё время, ради них совершали свой ежедневный подвиг Учителя и Наставника, вселяя в наши души любовь и вдохновение, радость общения и мудрое отношение к каждому прожитому мигу. Это благодаря Вам наш Дворец пионеров становился сказочным кораблём, плывущим в манящую страну отточеного слова и глубинного смысла. Это Вы открывали перед нами тайны дружбы и принципиальности, человечности и добра. Такие воспоминания неизбывно переполняют каждого воспинанника Вашей литературной студии, невзирая на то, сколько нам сегодня лет, как мы выглядим, чего добились в жизни или какие шансы успели упустить.
А это значит, что сегодня Вы с нами, и мы, прижимаясь к Вашей поседевшей голове, дарим Вам цветы и нове строчки, волнуясь так, что можем лишь прошептать чуть слышно: «Спасибо!..». Спасибо, что Ваша звезда светит нам многие годы, что в детстве нашем суждена была встреча с Вами, за любовь к родному Таврическому краю и за незабываемые уроки человечности, до которой, возможно, когда–нибудь дорастём и мы.

С любовью – Ваша Лена Бондарева.

Мені здається, якби на цьому заході не було сказано жодного слова усіма виступаючими, крім даного листа вихованки літературної студії Марка Боянжу, ми б зрозуміли - до якого імені доторкнулися в таку мить. Світла пам'ять сонячному поету, людяній, добрій і щедрій душі!
 

Таїсія Щерба – член НСПУ

 

2. 07.08.2022 11:55
Григорий
я когда-то был членом литстудии; в 1978 и в 1979 годах ездили с ним на семинары молодых поэтов Украины. Замечательный был человек, светлый и талантливый!
1. 10.02.2016 22:53
Наталия
Я была у него старостой группы в Дворце Пионеров, он для меня на мой день рождения написал стих,может сохранился у родных черновик, я только помню его слова " Как для нашей старосты, до глубокой старости" а что желал только сейчас хотелось бы прочесть и вспомнить его слова, я только помню с каким выражением он читал эти строки, тогда не понимала. Спасибо за понимание, если можно буду ждать ответа на почту.

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page