Пам'ять на віки
Саме в березні далекого 1950 року Херсонською міськрадою було прийнято рішення встановити на однойменній вулиці бюст полководцю Олександру Суворову, що за ці шість десятиліть став символічним для багатьох жителів міста.
Олександр Васильович, який отримав титул графа Римського, був знаменитим російським полководцем, генералісимусом і захисником, у свій час, Херсона. У сімнадцять років Суворов почав свою військову кар'єру. Він брав участь у Семирічній війні, а також дуже добре показав себе у війнах Росії з турками. Крім того, Олександр Васильович відзначився в ході взяття фортець Ізмаїл та Очаків і в 70 років був удостоєний найвищого військового чину - генералісимуса - за вдало завершений у 1799 році Швейцарський похід.
Все життя Суворова було присвячене військовій діяльності, на його рахунку більше 60 боїв. Великий полководець пройшов сім воєн і написав книгу «Наука побеждать», яка розповідає про те, що він знав краще за все - про російську військову справу.
Полководець не тільки бував у Херсоні, але майже два роки жив тут. У перший приїзд в 1782 році генерал інспектував війська. Потім, коли Потьомкін призначив Суворова командувачем військами півдня Росії, йому доручили зміцнити прикордонні пункти та фортеці імперії, в тому числі й Херсон. Коли в серпні 1787 «потягнуло смаженим», він швидко, по-суворовськи, розбив турецьку армію.
Поки Потьомкін і Суворов командували на різних фронтах, стосунки у них були нормальні. Але коли ясновельможний не зміг здолати Ізмаїл, а імператриця стала квапити його зі взяттям фортеці, йому нічого не залишилося, як передоручити справу Суворову. Олександр Васильович це зробив швидко і з блиском. Перемога Суворова торкнула марнославство Потьомкіна і, замість того щоб нагородити, він відправляє його до Фінляндії.
Після смерті князя у 1791 році Катерина II змінила «гнів на милість»: призначила Суворова командувачем військами Катеринославського намісництва. Одноманітне життя в Херсоні (він особисто вибрав місцем штаб-квартири наше місто) обтяжувало Суворова. Щоб не закиснути, він з притаманною йому енергією береться за реконструкцію Херсонської фортеці.
Для відновлювальних робіт Суворов укладає контракти, але, не маючи грошей для задатків, видає векселі. Захоплений роботою, генерал навіть не веде облік наростаючих сум. З повною упевненістю оплати векселів, він представляє їх у Петербург. Фінансове відомство шле Суворову відповідь, що політичне становище імперії не вимагає поспішності в реконструкції Херсонської фортеці, та й грошей у скарбниці немає.
Стурбований і роздратований, Суворов шле до столиці депешу: «Політичне становище будьте ласкаві запитати у віце-канцлера, а я його осягаю як польовий офіцер».
На такі аргументи в Північній Пальмірі не зважили і раніше укладені контракти оголосили розірваними. Це означало, що Суворов повинен був з власної кишені відшкодувати близько ста тисяч рублів (величезну на той час суму).
Як людина честі, Олександр Васильович для погашення боргу виставив свої маєтки на продаж. Дізнавшись про це, Катерина II наказала відпустити в Херсон необхідну суму з казни. Імператриця зробила це не з почуття жалю до генерала. У цей час для задоволення її імперських амбіцій знадобився полководницький талант Суворова. У Польщі, що належала тоді Росії, поширювалося повстання за незалежність. Зупинити його міг тільки Суворов, що він і зробив швидко, без особливих проблем. Ось так непереможений полководець мало не «загримів» на фінансовому полі «битви» в Херсоні.
У 1950 році співробітники ленінградського музею імені Суворова подарували місту Херсону бронзовий бюст воєначальника. Виконано бюст було російським скульптором Рукавишниковим ще в 1904 році, полководець зображений у мундирі з стрічкою через плече і погонами. Висота твору скульптора досягає трьох з половиною метрів. У 150-у річницю з дня смерті Суворова, десятого вересня 1950, бюст був встановлений на вулиці, названій на честь полководця. Але лише до святкування 225-річчя міста його перенесли в центр вулиці. Так як до 70-х років 20 століття вулиця Суворова була проїжджа, то спочатку пам'ятник генералісимусу встановили на місці будинку, зруйнованого у воєнні роки. Потім навколо нього був сформований ансамбль міні-скверу імені Суворова, з прекрасним барельєфом «Солдати Суворова в бою» і живописним виноградом. Тепер же пам'ятник очолює ансамбль вулиці Суворова на місці, гідному великого полководця.
Юрій Прокопенко
«Наддніпрянська правда плюс».- №9 (20).- 01.03.2014.- стр.4
