Портрет дружини художника
Костянтин Єгорович Маковський - російський живописець, народився 20 червня (2 липня) 1839 року у Москві сім'ї художника. Здобув освіту в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв. У 1898 став академіком живопису. Є одним із засновників Товариства передвижників. Працював в Україні, у Києві, де писав картини на різні сюжети із життя українців. У Херсонському художньому музеї ім. А.А. Шовкуненка зберігається кілька робіт Костянтина Маковського. Поряд із «Жіночим портретом» у колекції представлений мальовничий ескіз до картини «Перенесення священного килима з Мекки до Каїра», де з великою майстерністю зображено строкату релігійну процесію народів мусульманського Сходу. Крім того, музей має в своєму розпорядженні гарну копію початку XX століття пензля художника Шарапова з картини Маковського «Поцілунковий обряд», що ілюструє одну з подій роману Олексія Толстого «Князь Срібний» та присвячену зображенню боярського бенкету часів Івана Грозного.
У Херсонському художньому музеї я завжди довго зупиняюся перед полотнами братів Маковських. Але особливо мені цікавий «Жіночий портрет» Костянтина Маковського, написаний 1885 року. В альбомі "Південна краса України" він представлений під назвою "Дружина художника". Співробітниці музею розповіли мені, що це друга дружина Маковського – Юлія. Жінка, безперечно, гарна, вона випромінює спокій, шляхетність, витонченість почуттів. Як нам не вистачає цього в повсякденній метушні, у гонитві за вітром, під гнітом побутових негараздів! Мені здається, саме так виглядає жінка, яка купається у коханні.
Про цю картину я розповіла своїй добрій знайомій з Каліфорнії – Лідії Петрівні Курловій-Мюррей (Лідія Петрівна – наша землячка, дитинство та юність провела на Херсонщині). Виявилося, що Лідія Петрівна знає роботи Костянтина Маковського і не раз у музеї мистецтв у Сан-Франциско милувалася його картинами на тему старовинного російського весілля. Це три великі полотна, кожне приблизно 3x4 метри. Написані вони протягом семи років, пов'язані між собою сюжетом та героями: «Боярський весільний бенкет» (1883), «Вибір нареченої» (1885)
Наприкінці XIX століття на міжнародних виставках вони були куплені та вивезені до Америки іноземними аматорами «боярського жанру».
Лідія Петрівна надіслала мені чудові репродукції картин та лекцію містера Steven A. Nash «Російське весілля Костянтина Маковського». Це дало мені нагоду перечитати все, що можна було дістати на цю тему в наших бібліотеках. Картини можна порівняти з грандіозними історичними фільмами. Їх відрізняє велика кількість побутових деталей, антикварна краса антуражу. Ефектні поєднання кольорів приведені у єдність загальним золотим тоном. Майстер занурює глядача у стихію краси, у світ витончених предметів та драматичних переживань. Написані вони легко, розмашисто, барвисто.
Полотна присвячені одруженню Олексія Михайловича (1629-1675), другого царя з династії Романових. Його опікун - багатий і впливовий боярин Борис Іванович Морозов запропонував Олексію взяти за дружину Марію Милославську, сестру своєї фаворитки Анни. Але юному цареві більше сподобалася Еуфемія Всеволожська. Картина «Вибір нареченої» ілюструє момент, коли цар оголошує своє рішення перед шістьма гарними родовитими дівчатами та боярами, серед яких розсерджений та здивований Морозов. Проте з того дня Еуфемія стала часто непритомніти. Лікарі припустили в неї страшне захворювання, несумісне з царською короною – епілепсію. Разом із батьком нещасну заслали до Сибіру. Хоча, найімовірніше, вона була отруєна Морозовим. Царя Олексія переконали одружитися з Марією. На картині «Одягання нареченої...» біля її ніг - все ще незаміжня сестра Ганна. Як відомо з історії, пізніше Морозов одружився з Ганною, сподіваючись цим затвердити своє становище та владу. Але, зрештою, підступна поведінка Морозова призвела до його вигнання з Москви.
«Боярський весільний бенкет XVII ст.» насправді – царський. Про це свідчить портретна схожість юнака, що стоїть на чолі столу, з царем. Він намагається умовити чи зачарувати свою обраницю. Всі гості, що сидять за розкішним столом, натхненні та веселі. Серед них легко впізнати задоволеного Морозова, одягненого так, як і на картині «Вибір нареченої». Він тріумфально оглядає молодят, але про цю пару не можна сказати, що вона виглядає щасливою. Для прискіпливих знавців слід зауважити, що Костянтин Маковський допустив низку вільностей: деякі деталі оздоблення більше відповідають XVIII століттю, ніж ХVII-му, а зачіски окремих персонажів характерні для XIX століття. Те саме стосується і білої сукні нареченої, що увійшла в моду значно пізніше за зображений час. Можливо, авторові це було невідомо. Проте все це не применшує художньої цінності полотен, які посіли почесне місце в історії європейського мистецтва і продовжили найкращі традиції.
