> Topics > CULTURE > Ecological culture > Environmental problems of environmental destruction in Tavria (Kherson) > Пожежа як гуманітарна катастрофа
Пожежа як гуманітарна катастрофа
31.08.2007Олександр Ходосовцев, завідуючий кафедрою ботаніки Херсон-ського державного педагогічного університету розповів: разом із двома десятками чоловіків він гасив пожежу на підступах до кардашинських дач іще минулої неділі. Горіли ліси, плавні, степ – усе, що могло горіти.
– Щодня телефоную матері в Кардашинку і питаю, з якого боку сьогодні пожежа. – розповідає Олександр Ходосовцев. Дуже небезпечний жар, що лишився після гасіння. Перший сильний вітер роздуває нове полум’я, і зарадити тут може хіба що сильний дощ.
Та якщо пройдуть гарні дощі, вже в березні ми побачимо зелену траву, заспокоює він:
– Тутешні степові рослини і тварини пристосовані до життя в екстремальних умовах, у тому числі й до пожеж. Коріння вціліло, тож трава і верби відіб’ються. Інша справа – штучні насадження кримської сосни на нижньодніпровських пісках. Їх відновити дуже важко. А без них знову можуть почати рухатися піски – засипати городи й нищити посіви.
Екологи стверджують, що насаджувати тут сосну було помилкою від початку, адже вона містить багато горючих ефірних олій. Правильно було б висаджувати наші дерева: вільху, дуб, осику й дніпровську березу в низинах. Саме ці представники оспіваної Геродотом Гілеї залишилися на Кінбурнській косі й на території Чорноморського біосферного заповідника.
Окрім того, насадження лісу велися великими масивами, а не фрагментарно. У результаті ліс, не перестрахований озерцями, водоймами і просіками, спалахнув, як пачка сірників. А біля води могли врятуватися косулі, зайці, білки, лиси, тушканчики та інша живина, що нині загинула через пожежу.
– Життя поряд із сосновими лісами, а також неглибокі поклади води вплинули на рід занять мешканців області, – розповідає Ігор Пилипенко, завідуючий кафедрою соціально-економічної географії педуніверситету. – Багато селян займаються вирощуванням овочів, винограду, збирають гриби, мають підсобні господарства в лісі. Наприклад, у Голопристанському районі 7% від усіх ресурсів – ліс. Це при тому, що мінеральні ресурси області нульові. Тепер люди позбавлені частини природного багатства, це вплине на якість їхнього життя. Я б це назвав гуманітарною катастрофою.
Колега Іван Мойсеєнко, доцент кафедри ботаніки, переконаний, що селяни й самі доклали рук до знищення частини лісу:
– Відомо, що фермери опалюють не тільки власні будинки, але й теплиці. На це йдуть величезні запаси деревини. Аби врятувати ліс від місцевих жителів, необхідно провести газифікацію сіл. Адже альтернативного джерела енергії в більшості сіл Херсонщини просто не існує. На мою думку, в підпалах можуть бути винні самі лісники. Вони торгують лісом, а коли наближається час рахувати нестачі, навмисно влаштовують пожежі.
Підрахувати наслідки пожежі поки що складно. Екологи кажуть про 10% (враховуючи пожежі за останні два роки) від 80 тисяч гектарів Нижньодніпровських лісів. Але наголошують, що єдиний спосіб дізнатися справжні масштаби трагедії – купити знімок із супутника й порівняти з топографічною картою генштабу області 1986 року. Коштує такий знімок 5 тис. доларів.
Фахівці переконані: подібних катастроф можна уникнути.
– Ми створили штучне середовище: виростили ліс там, де його бути не могло. – розтлумачує Ігор Пилипенко. – Якщо середовище – штучне, то воно потребує зовнішнього джерела енергії: грошей, води, затрат праці. А ми покинули все це напризволяще. По-перше, треба бути готовим до циклів, прописаних у науці. Кожні 12 і 35 років повторюються природні явища, у тому числі засухи й пожежі. По-друге, якщо катастрофа вже сталася, необхідно створювати єдиний штаб, який би займався суто гасінням пожежі, а не рятував би населені пункти, перевозив матеріали, виписував гелікоптери. Необхідна чітка координована система дій усіх струкутр держвлади. До речі, на замітку міністру МНС: пожежа вважається загашеною, коли хоча б не димить. А у наших лісах димить і досі...
Дар’я Аверченко
Вгору.-31.08.2007
