Подорож до Бериславського району
Розташований район у центральній правобережній частині Херсонщини, у Причорноморській низовині на правобережжі Дніпра та Каховського водосховища.
Бериславський район є найбільш багатим пам'ятниками археології, історії й архітектури на території Херсонської області, що створює виняткові умови для розвитку туризму. Про це нагадують безліч різних пам'яток, серед яких церкви часів козаччини XVIII століття, залишки Кам'янської Січі в селі Республіканець, пам'ятні знаки на честь козацтва, монастирі XVIII століття. У ХІІІ-XIVcт. землі нинішньої Бериславщини входили до складу Золотої Орди.
У III-IV столітті на території району була столиця Остготського королівства Данпарштадт, наприкінці XIV століття - резиденція золотоординського хана Тохтамиша. У 1484 році турки збудували тут фортецю Газі-Кермен (пізніше Кизикермен - Дівоча фортеця). Ще під час Кримського походу російського війська під проводом князя Голіцина у 1689 році намагалися оволодіти укріпленнями фортеці. Проте змогли її здобути тільки у 1695 році козацькі полки разом з російською армією. В 1784 році на руїнах Кизикермена було засновано місто Берислав.
Район мав дуже зручне, стратегічне місце. Він розташований на шляху до Криму і у XIX столітті стає перевалочним пунктом на Дніпрі, набуває великого значення в торгівлі хлібом. Берислав швидко зростає, на кінець XIX століття тут проживає 13,2 тисяч чоловік, налічується 1542 двори. Життя простих наймитів та селян, робітників, які працювали у відкритих майстернях, на невеликих підприємствах, стає щодалі важчим. Розвиток капіталізму тягне за собою більш нещадну експлуатацію людини. Ще у 1904 році департамент поліції надсилає у Херсон повідомлення про утворення в районі гуртків, в яких «читають нелегальну літературу».
Напередодні першої світової війни в Бериславі мешкає вже 16 тисяч. Але освітлювалась тільки центральна вулиця, не було водогону, каналізації.
Відлуння революції 1917 року швидко докотилося до Бериславського району, активною силою в місті стають солдати-фронтовики, деякі користуються дуже великою, повагою в Бериславі. У цьому ж році створюється і районна рада та встановлюється радянська влада. 1918-1919 роки - найважчі для мешканців району. Йде громадянська війна, район захоплюють по черзі австро-німецькі окупанти, буржуазні націоналісти, вояки отамана Григор'єва, солдати армії Денікіна. У червні 1920 року корпус генерала Слащова підійшов до стін Берислава. Саме звідси і почала переможний шлях Перша Кінна армія Будьонного, яка завдала нищівного удару білим військам і почала розгром Врангеля, визволяючи Херсонщину та Крим.
Після війни активно відроджується зруйноване господарство, будуються нові школи, лікарні, крамниці тощо. 7 березня 1923 року був заснований Бериславський район. У районі мешкають представники 60 національностей, що зайвий раз доводить: наша область є багатонаціональною, і люди тут завжди були терпимі, лояльні до представників всіх національностей, а різні фобії, на кшталт ксенофобії, ніколи на Херсонщині не були популярні. Може, тільки для окремих індивідуумів, які вважали, що можуть підняти свій власний авторитет на ідеї приниження представників якоїсь однієї чи кількох націй. У селі Зміївка, наприклад, на вулицях можна зустріти і німців, і шведів, а привітатися з ассірійцями можна у селищі Козацьке.
Бериславський район спеціалізується на сільськогосподарському виробництві та переробці продукції. Але не менш розвинутими за часи радянської влади були машинобудування, виробництво будівельних матеріалів та харчова промисловість. У Бериславському районі колись потужно працювали такі переробні підприємства, як «Князь Трубецкой» (село Веселе), «Кам'янський» (село Одрадокам'янка), «Бериславський сирзавод», «Бериславський хлібозавод». Їх продукція широко відома і завжди користувалася великим попитом не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Традиції, які плекались в районі, з роками не забувалися - так, ще у 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі продукція винзаводу князя Трубецького одержала «Гран-прі», незмінним попитом вона користувалась і у колишньому СРСР.
Серед 35 сільськогосподарських підприємств району основним видом діяльності було виробництво та переробка сільськогосподарської продукції (консерви м'ясні та плодово-овочеві, понад 20 найменувань ковбасних виробів, до 10 видів м'ясних виробів).
Всього ж сільськогосподарські підприємства різних форм власності колись обробляли 116,3 тис. га орної землі, в т.ч. 226 фермерські господарства-10,0 тис. га. Внаслідок реформування аграрного сектора більша частина земель знаходиться у приватному користуванні.
З приходом радянської влади в районі активно ліквідується неписемність, починають функціонувати лікнепи (ліквідація неписемності). Проте це був дуже важкий процес - вчити грамоті дорослих людей. Наприклад, вже у 1927 році в самому Бериславі залишалось 2 тисячі людей, які не вміли ані читати, ані писати, хоча в місті й працювало 10 шкіл лікнепу. Сьогодні ж у Бериславі діють медичне училище та педагогічний коледж, аграрний ліцей, випускники яких на ринку праці завжди користувалися великим попитом. У районі також більше 40 загальноосвітніх закладів різного рівня акредитації.
Культурно-просвітницькою роботою у районі займалися 19 будинків культури, 30 клубів, 73 бібліотеки, 5 музеїв, районний будинок піонерів та музична школа. Наразі не всі будинки культури та клуби пережили складні часи розвалу СРСР.
Приділяє нова влада увагу й медичному обслуговуванню. Якщо після революції тільки у Бериславі був всього 1 лікар (на 16 тисяч чоловік) і 3 фельдшери, то у 1940 році лікарів в місті вже 15, до того ж в лікарнях 32 штатні одиниці середнього медичного персоналу.
У роки Великої Вітчизняної війни Берислав був у центрі уваги військових. Саме тут діяла переправа через Дніпро. Коли гітлерівці захопили районний центр, то запровадили режим кровавого терору. В Бериславі був створений концтабір для радянських військовополонених, де без їжі та теплого одягу люди вмирали сотнями. Майже кожен день вивозили з концтабору радянських солдат на розстріл. Так, за два роки фашисти стратили 1202 червоноармійця, понад 400 мирних жителів міста. Вони вивезли до Німеччини понад 200 юнаків та дівчат з Берислава. Але терор не зломив мешканців району. У дніпровських плавнях почав діяти партизанський загін, який очолив комуніст М. Павловський, але в одному з жорстоких боїв практично всі партизани були винищені.
Фашистів настільки ненавиділи, що прості жителі, робітники і селяни кожного дня робили все можливе, щоб наблизити перемогу: вчителька А. Середенко разом з іншими жінками передавала їжу та одяг радянським воїнам, переховувала їх від німців; кілька працівників механічного заводу відмовилися ремонтувати військову техніку окупантів, за що й були розстріляні; дівчина Т. Грецька, яку вивезли до Німеччини, встановила зв'язок із підпіллям та розповсюджувала листівки із закликами псувати обладнання та саботувати завдання німців. У 1944 році радянські війська перейшли у наступ в напрямку Берислава та Херсона, і 11 березня Берислав звільнили від фашистських загарбників.
Почалось відновлення народного господарства, вщент розореного німцями. Вже впродовж перших трьох післявоєнних років Берислав в основному було відроджено! Держава допомагала не жалкуючи нічого саме тим районам, які перебували в окупації під час війни. Саме тому район так швидко відродився - тут споруджуються нові об'єкти народного господарства: автостанція, підприємства, лікарні, школи, магазини, дитячі садочки та училища. Місто впорядковується, красивішає. Втім, за останні 17 років дещо змінилося. Сумно, напевно, старожилам міста дивитись на напівзруйнований річковий порт, набережну, яка заросла бур'яном та стала місцем для викидання сміття, напівобідраний будинок культури, який колись був прикрасою міста... На все це мовчки дивиться Тарас Шевченко. Пам'ятник Кобзарю трохи «підреставровано», і навіть хтось інколи приносить сюди квіти, та це не заважає бачити наслідки безгосподарності і бездіяльності сьогоднішньої влади.
На території Бериславського району знаходиться понад 350 різних пам'яток, серед яких: Святовведенська дерев'яна церква в Бериславі часів козаччини XVIII століття, залишки Кам'янської Січі в селі Республіканець, могила кошового отамана Костя Гордієнка, пам'ятний знак на честь 500-ліття першої згадки про козацтво на місці колишньої фортеці Тягинь, Святогригорівський (Бізюків) монастир XVIII століття у селі Червоний Маяк.
Бериславський край славиться своїми садами та безліччю архітектурних пам'яток! Побувавши тут, неодмінно душа рватиметься повернутися ще не один раз!
Поліна Рижова
Джерело інформації: «Акценти».-08.07.2009
