on-line с 20.02.06

Арт-блог

13.05.2015, 09:45

May

Random photo

Voting

???

Система Orphus

Start visitors - 21.03.2009
free counters



Calendar

    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

News

01.08.2015, 13:17

Crazzzy Days

13.05.2015, 09:52

den-evropyi-v-hersone---2015

> Topics > Music > Musical formation on Khersonshchine > Rehabilitated aria of the Kherson maestro


Реабілітована арія херсонського маестро

Серед мистецьких постатей Херсонщини XX століття виділяється і Яків Володимирович Дюмін, талановитий музикант, педагог, просвітянин, фундатор музичної освіти на Херсонщині.

Народився Яків Дюмін 2 квітня 1870 року у Миколаєві. Першу освіту отримав у Миколаївському реальному училищі. У 1899 році закінчив Петербурзьку консерваторію зі званням «вільний художник». Служив оперним співаком Петербурзького оперного театру, викладачем та інспектором Миколаївського музичного училища. У 1905 р. переїхав до Херсона, де ініціював відкриття відділення Імператорського Російського музичного товариства та музичних класів, багато років поспіль очолював його. З вересня 1905 р. у Херсоні відкрилися фортепіанне, вокальне та оркестрове відділення музичних класів. При музичних класах були створені хор та симфонічний оркестр під керівництвом Якова Дюміна. Успішна діяльність музичних класів стала підґрунтям для їх подальшої реорганізації у професійний навчальний заклад - згідно з розпорядженням Головної дирекції Імператорського Російського музичного товариства та музичних класів з 1 вересня 1908 р. розпочалися, відтак, регулярні заняття у щойно відкритому Херсонському музичному училищі.

Послідовно демонструючи творчу затятість і навіть відвагу, влітку 1908 р. Яків Дюмін відкрив літні хорові курси, які відвідували переважно сільські вчителі. Курси діяли до 1919 р. включно і підготували сотні керівників народного хорового співу та вчителів співу не тільки для Херсонщини, а й віддалених губерній Російської імперії: Архангельської, Оренбурзької, Томської. Паралельно з курсами (з 1911 р.) при музичному училищі було відкрито курси капельмейстерів для вчителів сільських народних шкіл, що мали на меті підготовку керівників сільських оркестрів. Як диригент симфонічного оркестру Яків Дюмін започаткував і проведення загальнодоступних концертів для херсонців.
Результати громадської роботи Якова Дюміна були суспільно визнаними. За видатні успіхи у справі розбудови музичної освіти його було нагороджено імператором Російської імперії орденами Володимира та Анни; за радянського часу (у 1925 р.) порушувалося, зауважу, клопотання про представлення його до звання «Герой праці».

Недавно архівні фонди державного архіву області поповнилися новими цікавими документами: листами сина Якова Володимировича - Валерія Яковича Дюміна. Ці листи-спогади розкривають людські риси талановитого майстра. Відомо, що у 1906 році Яків Дюмін одружився з Єфросинією Миколаївною Спозіто, викладачем гри на фортепіано. У 1907 р. у них народився син Валерій. Хлопчик мав чудові музикальні здібності, вчився у Херсонському музичному училищі по класу духових інструментів. 18-річним юнаком розпочав трудове життя, однак, на міській електростанції; ще через 5 років - був направлений на навчання до Одеського політехнічного інституту. Проживав у Одесі, працював у морській інженерній службі Чорноморського військово-морського флоту.

Ось як пригадує своє дитинство Валерій: «...Батько одружився вдруге, коли мені виповнилося 12 років. Проживав я то у батька, то у матері. Наші родинні стосунки були міцними. Батько завжди надсилав у Одесу, де я вчився в інституті зв'язку, чи в Баку, де працював за направленням, вирізки із газет з описами старань і успіхів по Херсонському музичному училищу. Згодом, накопичилася велика кількість схвальних публікацій про його трудову і педагогічну діяльність...».

Валерій звертає увагу на той факт, що Я.Дюмін ніколи не був «кабінетним» адміністратором. Особисто виїжджав у міста і села Херсонської губернії, виявляв там обдаровану молодь серед простого люду, всіляко заохочував її до навчання музиці. Турбувався завжди при цьому про учнів, знаходив можливості виплачувати стипендії найбіднішим з них: нерідко - допомагав навіть власним коштом. На все життя Валерій запам'ятав важкі часи лихоліть і розрухи, коли неодноразово змінювалася влада у Херсоні. «Без грошей, без опалення викладачі продовжували заняття з учнями. Зарплату подовгу не виплачували, тому харчі для вчителів діти приносили з дому. Але попри все - музичне училище існувало...».

Валерій стверджує, що його батько не мав політичних уподобань, але завжди уважно ставився до людей, намагався бути їм корисним. Пригадує, як у неспокійні 1915-1916 pp. Яків Володимирович неодноразово приховував від поліції активістів-революціонерів у будівлі музичного училища.

У 20-30 роки минулого століття Я.Дюмін самовіддано вів напружену музичну і культурологічну діяльність. Понад 25 років поспіль очолював Херсонське музичне училище. До відзначення 30-річного ювілею училища Я.Дюмін разом з учнями здійснив постановку опери П.Чайковського «Євгеній Онєгін» і особисто виконав одну з головних її партій. Постановка опери на головній театральній сцені міста мала величезний успіх серед шанувальників музичного мистецтва, «...море квітів ледь умістилося на двох кінних підводах», - пригадував у листах Валерій Дюмін.

Страшні й трагічні тридцяті роки не минули родини Дюміних. 25 серпня 1937 р. Якова Дюміна було заарештовано за звинуваченням в антирадянській агітації. У катівні НКВС йому пригадали службу в імператорському театрі, нагороди царського уряду. «Винним себе не визнав, але повністю викритий у ході слідства», - записано в акті звинувачення. Рішенням трійки при НКВС по Миколаївській області від 26 листопада 1937 р. йому винесено вирок про розстріл за зв'язки з контррозвідкою, участь в українській націоналістичній організації, дискредитації вождів партії і уряду. 20 січня 1938 р. Я.Дюміна розстріляли.

Тривалий час рідні і близькі не знали правди про трагічну долю Я.В.Дюміна. Однак, одразу ж після арешту батька, Валерій зібрав всі документальні свідчення про його трудові успіхи і надіслав лист Й.Сталіну з проханням особисто розібратися та допомогти. Як стало відомо пізніше, цей лист було вилучено службою НКВС, а Валерія - викликано на «співбесіду» до управління. У розмові з його керівником Дюмін-молодший принципово назвав арешт батька «помилкою». Це висловлювання коштувало Я.Дюміну професійної кар'єри: його ім'я було внесено до картотеки «інакодумців» та на 15 років позбавлено допуску до службово-секретної інформації як спеціаліста радіозв'язку.

Усе життя Валерій Дюмін піклувався про реабілітацію батька, його доброго імені. Майже у 80-річному віці він, наприклад, вчергове намагався «достукатися» до органів служби безпеки CPCР: «Чи можливо заклеймити словами «ворог народу» людину справжнього пролетарського походження: сина миколаївського рибалки-одинака і матері, що торгувала на базарі насінням та померла безграмотною... Царський уряд направив бідняка з чудовим голосом до Петербурзької консерватори, сплачував йому стипендію нарівні з видатним співаком М.Шаляпіним... Я.В.Дюмін також міг обрати шлях співака, але повернувся до рідного Миколаєва, ...губернського міста Херсона... Ще раз прошу виправити гірку моральну помилку з темного історичного минулого СРСР 1937 року...».

У 1989 році колектив Херсонського музичного училища звертається до прокуратури Херсонської області з клопотанням про реабілітацію засновника і першого керівника училища Я.В.Дюміна. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16 січня 1989 року Якова Володимировича Дюміна реабілітовано. Повернуто із забуття ім'я справжнього патріота нашої землі, який присвятив усе своє життя розвитку духовності Херсонщини, став взірцем самовідданого громадянського служіння мистецтву.

Галина Проценко
«Наддніпрянська правда».- №27 (22083).- 09.04.2010.- стр.6

Leave a reply

Enter the number you see to the right.
If you don't see the image with the number, change the browser settings and reload the page