Бокс - спорт благородних джентельменів:
ProFile Дмитра Дзядевича
Бокс – це як джаз.Чим він кращий,
тим менше люди його цінують
Джорж Форман
Сьогодні бути спортивним, бути у хорошій формі, а значить – здоровим, стало просто модним. Але деякі люди обирають спорт своєю професією, знаходять у ньому зміст свого життя. Дмитро Дзядевич відноситься до тих людей, чиє серце живе спортивними категоріями, хто розуміє цей світ через призму загартування спортивного духу. Він – чемпіон світу з боксу серед кадетів (до 17 років), суддя національної категорії, гордість міста Херсон, благородний і неймовірно скромний наперекір усім стереотипам про жорстокий і брутальний бокс.
_____________________________________________________________________________________________________________
Оксана Розміровська
Дмитро разом з батьком Володимиром Дзядевичем
Дмитре, існує думка, що бокс – це школа жорстокості, в якій вчать нападу і захисту. Що для Вас бокс?
Насправді є два види боксу: професійний (за гроші) і Олімпійський (за звання). В Радянському Союзі спортсменів виховували з думкою про змагання заради перемоги, нових результатів та вражаючих досягнень.Дуже потужна школа боксу також на Кубі, свого часу там викладали радянських тренери, які вкладали у спортсменів зерна благородства. У ХVIII-XIX століттях боксвзагалі був невід`ємною частиною виховання справжніх англійських джентльменів. Ви самі, мабуть, не раз спостерігали, як по-різному боксери поводяться на рингу в залежності від рівня інтелектуального і духовного розвитку. Гарний приклад виваженого й інтелігентного боксу – це брати Кличко, з якими мені доводилося спілкуватися у житті. Я саме за такий бокс.
До речі, Віталій Кличко говорить, що бокс – це правила, які не можна порушувати. Чи зустрічалися Вам суперники, які явно не дотримувалися правил на рингу?
Так, таким часто славляться чорношкірі боксери, які поводяться на рингу некоректно, застосовуючи для перемоги будь-які засоби, в тому числі й заборонені прийоми. Але головне у таких випадках - не опускатися до їхнього рівня і змагатися чесно до кінця.
Ваш тренер – це Ваш батько Володимир Дзядевич. Як Вам вдається розділяти ролі, чи тренування продовжуються і вдома?
Ви знаєте, чомусь усі так вважають. Ні, тренувань вдома не буває. Взагалі у дитинстві я спочатку займався спортивними бальними танцями, куди мене привела мама. Але пізніше у школі в мене почалися конфлікти з однолітками і треба було вчитися оборонятися. Тоді вже батько наполіг на тому, аби я займався боксом. І саме він виховав у мене справжній чоловічий характер. Проте коли я навчився захищатися, мені жодного разу не довелося демонструвати свою силу у житті, впевненість та незалежність відчувалися на відстані.
Яка перемога для Вас особлива?
Перемога над собою.
Хвилюєтесь перед боєм? Як налаштовуєтесь? Можливо, маєте при собі якийсь талісман?
Не бояться лише дурні. Звичайно, щоразу перед виходом на ринг доводиться боротися зі страхом. Часто боксери, а вони дуже забобонні, танцюють перед боєм, моляться, одягають рукавиці лише з правої руки, і т.д. Щодо мене, то я перед кожною битвою ходжу до церкви і прошу у Бога дозволити мені перемогти.
Хто для Вас є авторитетом серед спортсменів?
Це ЛенноксЛьюіс – канадський та британський боксер-професіонал, Олімпійський чемпіон 1989 р. у суперважкій вазі. Має блискучу освіту, яка прослідковується навіть у його рухах на рингу. У 2002 р. королева Єлизаветта ІІ нагородила його лицарським титулом.
Як ви ставитесь до жінок у боксі? Міцні кулаки можуть поєднуватися з жіночністю та ніжністю?
Тренувальний комплекс вправ у боксі дуже хороший для жінок. Це вправи на гнучкість, спритність, вони допомагають досягти неперевершеної форми, зміцнюють м`язи пресу, живота, ніг, які є особливо важливими для жінок під час пологів. Але бій на рингу – це чоловіча справа.
Згодна, і як жінка, я б не змагалася з вами на рингу, але спробуйте відмахнутися від моїх «хук»-запитань, відповідайте не роздумуючи:
Яка улюблена страва боксера Дзядевича?
Спагетті
З чого починається Ваш ранок?
Банально, але я чищу зуби, вмиваюся і снідаю.
Ви б вирушили у подорож на повітряній кулі?
Так, залюбки, це моя мрія.
Найважливіша книга боксера – це…
Ернест Хемінгуей «Старий та море» - моя улюблена. А якщо про бокс, то це Джек Лондон «Шматок м`яса».
Улюблений запах Вашого дитинства.
Запах свіжеспеченого бабусею хліба.
Що вас може найлегше розлютити?
Нахабство.
Найчастіший вираз обличчя Дмитра Дзядевича.
Посміхається:)
Ви б вижили на острові Робінзона?
Сподіваюся, що так. Принаймні, це було б цікаво.
Місце на Землі, де Дмитро почувається найкомфортніше.
Церква.
Формула успіху від Дмитра Дзядевича.
Це фраза Олександра Суворова: «Швидкість. Натиск. Самообладання.»
Блискуче! Ви трималися як справжній боєць!
У 2006 роціу Стамбулі на п’ятому чемпіонаті світу серед кадетів, до якого Ви готувалися протягом року у клубі «Бокс-Херсон», Вам вдалося здобути чемпіонський титул, і виграти достроково з перевагою у 15 балів в узбека Султана Захиджуна, таким чином прославивши Херсон як боксерське місто (Дмитро Дзядевич перший і єдиний чемпіон світу з боксу на Херсонщині)! Це був бій достойний римських гладіаторів. Впевнена, довелося демонструвати силу, характер та наполегливість. Чи дотримувалися Ви якоїсь певної дієти перед боєм?
Так, я не їв м`ясо. Хоча існує хибний стереотип, що м'ясо надає нам силу. Все навпаки, щоб переварився і засвоївся один шматок м`яса, потрібно 14-16 годин напруженої роботи організму, це лише відбирає сили. Я почав вживати горіхи та каші, які є енергетично цінними та насичені мікроелементами. Зараз щоб підтримувати свою форму і параметри 90 кг – 190 см, я продовжую таку дієту і тренування, звичайно. Хоча зараз більше займаюся тренерською діяльністю і навчаюся в магістратурі ХДУ за спеціальністю «Тренер олімпійського та професійного спорту».
Що б В и побажали молоді Херсону та України?
Сила не завжди перемагає. Ви маєте бути освіченими, добре ставитися до людей. Поєднуйте гармонічно силу, духовність і розум.
А я додам, слід пам’ятати, що фізичні вправи можуть замінити безліч ліків, проте жодні ліки не можуть замінити фізичні вправи.
Бажаю всім перемоги над собою!
